❤️❤️❤️

Ми йдемо вдвох. Знову. Це вже не здається дивним, це стало певною мірою нашою традицією. Я більше не чую питань про те, звіки я йду і куди мені потрібно їхати, більше не отримую зауважень щодо частоти випадкових зустрічей. Вона начебто все знає і абсолюно все розуміє, але навіть виду не подає - напевно, за це варто бути вдячною.

❤️❤️❤️

Це незвичайна академка.

Тягуча, мов осінній мед.

Солодко-гірка, мов перестигла вишня. 

Балансуюча на межі дозволеного, мов автомобіль, що висить над прірвою.

Читайте.

І напишіть вашу думку.

Це занадто?

Чи цього не досить...

❤️❤️❤️