Що це таке, таємничий директорський ритуал? Великий злочин чи спасіння? Для чого насправді зібралися у коледжі його викладачі? І які наслідки за собою понесе допомога владній директорці та торжество ритуальної ночі?

— Правильно, кицюню. Ти взагалі нікого з них не пам'ятаєш. У твоєму житті, начебто були колись інші вчителі, але вони тебе не цікавлять. І як окремих людей для тебе їх не існувало, і тепер ні для кого не існує взагалі. — вона урочисто посміхнулася.

— І так само буде з Олександром Вадимовичем? — у роті геть пересохло.

— І з ним, звісно.

— І я забуду його?

— Ні, ти більше нічого не забудеш, — жінка ласкаво стиснула моє плече, — проте і сказати ти теж нікому нічого не зможеш. Ні морально, ні фізично. На твоїх устах тепер печатка мовчання.

— Язик відсохне, чи що? — перелякано, але не без сміху вигукнула я.

— Та нормально все буде з твоїм язиком. Із надто зацікавленим курносим носом нічого ж не трапилося досі, правда? — вона підморгнула.

— А чому Ви тоді так впевнені у моєму мовчанні? — саме питання було дивним і дурним, оскільки це було рівносильним спробі засумніватися у моїй любові та вірності.