Новий розділ книги "Болюче щастя"

– Так, ти все знав? – підходячи до нього, запитала я. – Подививсь на мене та скажи правду.

– Звичайно, знав! – з сарказмом відповів Діма, посміхаючись.

Почуття жалості змінилося на ненависть.

– А я думала, що ти був зі мною щирий. Виявляється наші стосунки були побудовані на брехні.

– Якби я сказав тобі правду, ти б відразу кинулася на пошуки. Для мене це було неприйнятним. Ти повинна була бути зі мною.

Його слова як отрута просочувались в мій мозок. Я йому довіряла, а він використав мене у своїх цілях. Почувалася зламаною лялькою в руках ляльковика.

– Кретин, – крізь зуби сказала я та зі всієї сили вліпила йому ляпас. Це менше, що я могла зробити.

Не роздумуючи, він міцно притиснув мене до стінки, але Олександр схопив його за плечі та кинув на підлогу

– Ще раз ти до неї торкнешся, я тобі шию зламаю. Хоча, ти заслуговуєш на повне каліцтво. Друже, – з ненавистю говорив він. Його очі горіли від бажання розірвати Діму на шматки.