Відьмак, вона і "маленька" неприємність. Магічна академія

Фрагмент:

Підлетівши до захисного бар'єру, ба приклала долоню і почала чекати.

Навколо стояла цілковита тиша. Чути було як десь далеко співають пташки і дзижчить мошкара. А ось того, що відбувалося за самим куполом, чути не було.

Хоча, подивитися було на що. Перебуваючи над самим полігоном академії, було весело спостерігати, як зграйка юних некромантів тікає від піднятої ними ж нечисті.

Одні щось кричали та злякано махали руками. А інші, мабуть ті, хто розумніший, швидко робив ноги.

Та так швидко, що навіть їхні чорні мантії не встигали торкнутися землі.

У бідних мертв'яків не було й шансів когось наздогнати.

Оперлася руками об купол і стала пильно спостерігати за грою, у хто кого  наздожене першим.

Подумки робила ставки на зомбі. Ті мені чомусь здалися набагато кмітливішими і спритнішими.