– Ходімо, – кинув мені Карл й понісся в глибину будівлі.

Нарешті ми зайшли до великої зали. За столами сиділо багато ельфів та ельфійок абсолютно різного віку.

Що мене особливо вразило, так це квіти й зелень скрізь. Як не приглядалася, не спромоглася побачити жодного вазона, складалося враження, що все це рослинне буяння виростало просто із вікон та стін. Аромату, як не дивно, я не відчувала.

Було так тихо, що власні кроки видавались мені ударами молота.

Пройшовши повз, ми увійшли до невеличкої авдиторії, де сиділо три ельфійки.

– Леді, це практикантка з королівства Реанар. Вона ваша на все літо. Її секція криміналістика, плюс опис артефактів.

Бібліотека

Карл