Доброго ранку, мої любі читачі!

Поспішаю поділитися враженнями від новинки Юліанни Бойлук"Вчись казати "ні"". Цю книгу я рекомендую для прочитання, адже вона цілком полонила й мене.

Це безкоштовне оповідання, яке авторка дарує всім, хто хоче насолодитися реалістичною історією кохання і відволіктися від буденності.

Головна героїня Анжеліка - письменниця-початківець і художниця. Це дуже ніжна, закохана в свою роботу дівчина, якій у її житті не вистачає лише кохання. Вона дуже прагне його, бажає так сильно, що коли на горизонті з'являється симпатичний, дотепний і зацікавлений нею юнак, одразу втрачає голову від почуттів. Вона закохується щиро і палко. Проте чи вартий він її?

Його поведінка дивна. Мов вогонь, він приваблює метелика і обпалює його крила.

Чи вистоїть Анжеліка? І хто він насправді?

Книга сповнена веселими діалогами, живою мовою і дуже реалістична.

Анотація книги:

— Слухаю вас.

— Привіт! Я — Паша.

Ага. І що?

Хотіла так спитати, натомість здивовано промовила:

— Який Паша?

Згодна, не дуже ввічливо вийшло. Але декількох Пашів я таки знала, тому гадала, що це один з них і сподівалася почути прізвище.

Співрозмовник задумався. Певно, згадував, який він Паша. Натомість задумливим голосом видав:

— Та ніби так нічого... Іноді місцями навіть красивий. Мені так казали принаймні. Не знаю, може й збрехали.

Уривок роману:

— Дівчат про вік не питають, — кокетливо відповіла я.

— Ну, добре. Тоді скажи так, ти молодша за мене?

— Молодша-молодша, — всміхнулася я.

— Добре. А ти старша вісімнадцяти?

— От же хитрий! Старша, — відповіла лукаво.

— Хух! Слава Богу! — почулося з телефону, а я засміялася.

— Чого раптом так хвилюєшся, що мені менш як вісімнадцять?

— А як одружуватися, якщо наречена неповнолітня? Можна хіба що, якщо вагітна. Ти, до речі, хочеш бейбика?

І я знову дзвінко засміялася. З ним хотілося сміятися повсякчас.

— А ти вже зібрався одружуватися?

— Чому б ні? Може я закохався?

— Ага, заочно.

— І що? Ти не віриш в долю? Ти не віриш в мої почуття? Ти раниш моє серце! — вигукнув той, а я вкотре вибухнула сміхом. Вже щелепи боліли від усмішки. А тим часом Саньок знову почувся в слухавці. Паша хутко промовив:

— Як вибачення прийму від тебе пропозицію про зустріч і дозвіл зателефонувати знову.

— Зателефонувати можеш. Про зустріч я подумаю.

— Ех, ти знову розбиваєш моє серце! — театрально вигукнув він.

Зацікавились? Тоді хутко до читання!

Підписуйтеся на авторку, щоб бути в курсі всіх новин.