Як одна сцена, випадковим свідком якої може стати ледь не кожний (чи ні?), навіки змінює життя юної студентки? Божевілля чи магія? Прихильність чи кохання? Порятунок чи загибель? Які таємниці приховує директорка коледжу і нічим не примітний двірник? І що все-таки, окрім роботи, поєднує викладачів, на перший погляд, звичайного навчального закладу? 

— Відьма! — чую крізь вікно знайомий та бажаний голос. Хмари розступаються – це летить вона. Елегантно сидячи на мітлі, обіймаючи її обома руками, ніби рідну, по-диявольськи сміючись, змітає зірки з небосхилу. На мить завмираючи в місячних променях, зливається із сліпучим світлом, вриваючись потоком фотонів до моєї спальні. Болісне золоте полум'я обпалює очі та шкіру і змушує впасти прямо на ліжко. Здіймається вітер. Її силует осяяє небо і сонне місто, позбавляючи зору і дару промови випадкових свідків, повільно вислизаючи туди, звідки через кілька годин підніматиметься сонце, але воно здаватиметься тільки тьмяною цяткою, а місто – його блідою тінню, у порівнянні з випадковим видінням, намертво застиглому в дівочих очах...

— Чому місяць такий яскравий? Та тому що його щоночі запалює одна таємнича жінка, що панує не тільки над людьми, а й над природними явищами.

 Новий розділ "Вишневого відблису місяця" уже зачекався своїх читачів! І звичайно, переклад вірша від чарівної Юлії Богути! Дякую, що допомагєш робити книгу краще!