Пост трішки поза чергою та і мав бути викладений ще вчора, але хвороба встала на заваді багатьом планам.

Отже, про що мова. Звісно ж про «Сигрульську Відьму»

Чесно кажучи, «Відьма» планувалась в двохтомнику. Перший том це фактично знайомство з персонажами та історія про те, як вони всі опинились там, де опинились. Другий про війну. Але чим далі я пишу, тим більшим стає перший том, роздуваючись фактично до офігенських розмірів.

Наразі маю 20 глав на 102 680 (+-) слів, 657 833 символів з пробілами, що рівняється 16 авторським аркушам, але за сюжетом це десь приблизно половина від задумки або навіть менше (десь приблизно 48% за кількістю глав та 40-45% за змістом). Отже я роздумую над тим, щоб порізати перший том на дві книги, і якщо це робити – то як раз зараз, бо далі зв’язка подій буде більш щільна, і доволі складно уявити, як там можна буде це розірвати. З іншого боку ну камон, це ж один том, і в нього чітка трьохактна структура!... Але бляха, я цей шмат декілька років пишу, то як уявити другу половину – то це ще років надцять.

Аргх! Як казав класик «ятські ці питання за…довбують мене».

Так, я людина розумна. Отже зважимо. Аргументи за те, щоб поділити том на два і спробувати надрукувати перший вже в цьому році:

1. Обсяг вже достатній
2. Розірвати том на дві книги технічно можливо
3. СПРОБУВАТИ НАДРУКУВАТИ ВЖЕ В ЦЬОМУ РОЦІ!
4. Моральний перерив та сверхмотивація активніше щось робити
5. Втілення давньої мрії
6. Можна зі спокійною душею займатись редагуванням / створенням мерчу / розкруткою, а не розриватись на це та написання проди
7. Величенький том можуть просто не взяти в друк, тим паче у невідомого автора
8. Чим більше том – тим більша собівартість (а це і для видавця ризик, і для читача, якому моє ім’я ще незнайоме)
9. Читач може не захотіти лізти у великий том від невідомого автора
10. Як не відправлю зараз, то буду ще сто тисяч років писати

Аргументи проти:

1. Це мав бути один том, і структура та сюжет розраховані саме на це
2. Хтось шукає виправдань своїм лінощам, га?!
3. Якщо робити паузу на цьому місці, то в друк книгу можна було послати ще минулого року (ото хтось проїбавсь, да?)
4. От почну писати другу частину, і раптом виявиться, що треба робити правки в першому. І ШО ТАГДА?
5. Немає певності в якості книги (БІЛЬШЕ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ БОГУ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ!)

Коротше виглядає так, ніби аргументів «за» більше, але коли на Букнеті статус «в процесі» замінився на «закінчено» мене аж муляти почало. Хе-хе. Хе….

З іншого боку за ті декілька днів зміненого статусу значно додалось переглядів та плюсі в бібліотеки. Чертівозна що з цього вийде.

П.С. Біс мене тьопнув відправити рукопис відразу в два видавництва. Оце прям чисто авантюра і не інакше, бо ще ж вичитка, редактура, то, сьо. Втім, а хай його вже. Буде що буде. Розгляд рукописів займає від місяця до трьох, то у мене є час трішки підлохматити текст до того, як піду на другий заход на відправку.