Кілька слів про вашого автора ;)

Після старту своєї п'ятої книги, певно, варто, трохи сказати про себе ) Однак, про себе говорити значно важче, ніж про своїх героїв, тому спробую голі факти)

Я писала і разом з тим мріяла стати письменником років десь з 13-ти. Приблизно тоді я почала робити спроби писати щось більше і вільніше, ніж шкільні твори, за які мене хвалили) 

Згодом “творчими недоробками” був завалений весь мій стіл. Писала я свої твори в звичайних зошитах, спочатку ручкою, а потім, побачивши як тане гірка зошитів, куплених на цілий рік навчання, - простим олівцем, щоб мати змогу стерти і виправити. 

Про те, що колись я зможу записувати і твори, і ідеї, які не питають чи можна з'явитися саме зараз, і плани творів в смартфонівському блокноті чи гугл-доках, а редагувати - з ноутбука, я тоді й не мріяла. Моєю мрією був ось такий агрегат: 

До речі, ви ж знаєте, що це? (Перевірка на віковий ценз моєї аудиторії))

Тоді мені наївно видавалось, що будь в мене таке щастя, я б  розіслала твори по всіх видавництвах та вже б роздавала автографи першим читачам) 

От, поки писала, швиденько відкрила дошку оголошень і поцікавилась, чи є в продажу такі монстри. Виявляється є. Можливо, щоб закрити гештальт, колись куплю  

Після школи я пішла навчатись на вчителя зарубіжної літератури. На час навчання в університеті студентське життя закрутило-захопило і писати я стала все менше і менше. Але ідеї все ж прилітали, як ластівки на те місце, де в них колись було гніздо )

В універі я якось потрапила на гурток літераторів, і навіть зачитала там кілька своїх новел. Та згодом мені стало там нудно, і з гуртка я пішла. Однак поки була серед його членів, дізналась трохи про роботу видавництв і принципи відбору книг туди. Це мене ще більше протверезило і показало, що не в печатній машинці, на жаль, справа. 

На третьому курсі кілька предметів дуже сильно вплинули і на мене, і на мою творчість. В результаті я захопилась теорією, шукала, вивчала, читала, але натомість запустила практику, бо тепер мені здавалось, що я надто мало знаю, щоб писати, треба більше, більше знань. Якщо мене читають молоді автори, то хочу попередити їх: не робіть так, як я. Будь-яка теорія без практики  - це як авто без бензину (чи зарядженого акумулятора). Яким би крутим воно не було -  не поїде. Ну і ще одне: будь-яка написана книга краща за таку ж, але ненаписану) Це теж молодим авторам. 

А далі після університету мене відправили на роботу в сільську школу. Робота мені дуже подобалась, а от зарплата, на жаль, не дуже. Тому, мріючи про літературну творчість, я займалась творчістю комерційною - копірайтингом. Копірайтингу я присвятила чотири роки свого життя, і в якусь мить подумала, що після того, як я скільки писала комерційні тексти, прес-релізи і описи товарів для сайтів, то відродити в собі письменника вже не вийде…

В протилежному мене переконував і коханий чоловік, який став моєю музою, консультантом в технічних та інших питаннях і жилеткою, коли щось не виходило. Він і я також, до речі, члени невеликого байкерського клубу, тому серед наступних новинок точно буде одна присвячена темі мото. 

На щастя, я таки помилялась, що не зможу писати художні твори. 
Якось я, як читач потрапила на сайт самвидаву. То був родич нашого Букнету, тільки російськомовний. Після з пів-року заскакування туди, як читача, я задумалась, чи не спробувати й мені… 

А прийняти це складне рішення допомогло те, що я випадково знайшла одну з моїх новел на схожому сайті, під чужим іменем. Там було багато коментів і читачів і ця ситуація з розряду “Не було б щастя, та нещастя помогло” змусила мене взяти новелу за основу і створити з неї роман. А на сайті на горе-піратів пожалітись, щоб твір видалили. Так на світ помаленьку, частинами почала з’являтись моя 

(Щоб відкрити книгу, натисніть на картинку)

Цю історію я писала майже рік, з невеликими переривами, змінами, і іноді бажанням залишити все, бо воно йде не так, як я хочу. Завершила я її 31 грудня, ледь не під куранти. Зробила собі такий подарунок. 

А нещодавно подарунок мені зробив Букнет і мої любі читачі, коли я прокинулась вранці і побачила книгу в ТОПі сайту. 

Після “Няні для маньяка” я почала писати свій “Ескорт для монстра”, ідея якого народилась вже давно, тільки чекала завершення “Няні”. 

Було дуже складно через організаційні моменти та труднощі пробиватись зовсім самій. На жаль книгу не достатньо просто писати, її ще потрібно просувати хоч трішечки, інакше її просто не побачать. 

(Щоб відкрити книгу, натисніть на картинку)

Після тривалого тикання носиком в різні закриті двері я потрапила до авторського чату, завдяки Тая Стрельцова (якій і всім дівчаткам-авторам з чату я безмежно вдячна) і відчула, як очі потроху розкриваються, а безліч складних моментів на ділі виявляються простішими. В цій же затишній авторській тусовці я почула про україномовну версію сайту - Букнет. 

Впевнене рішення старі книги перекласти, а нові починати писати українською прийшло чомусь 23 лютого… Саме тоді, ввечері я зареєструвалась на Букнет і опублікувала першу главу “Няні”. 

А вранці, о п'ятій я вже прокинулась від реву винищувачів та далеких вибухів…

Мені довелось залишити свій дім і переїхати. Наступного разу ноутбук серед купи речей я знайду та відкрию через два тижні… І тоді ж вирішу будь що перекладати книгу далі. 

Після “Няні” був перекладений і “Ескорт...”, а третя моя книга

(Щоб відкрити книгу, натисніть на картинку)

вже теж завершена. Це вже не переклад, історія написана на українській мові, як і всі мої майбутні новинки. 

Що є в моїй творчості? 

Пригоди героїв, купа перешкод на шляху до щастя, та принципово Happy End, тому, що мої історії - це можливість відволіктись, відпочити від проблем буденності і її викликів і для моїх любих читачів, і для мене самої. 

А ще в мене є мій бета-рідер і критик, кому першому доводиться вислуховувати не одне перечитування нових розділів )

Ділюсь фото: 

Завдяки цій дамочці, і любові до неї, майже в кожній моїй книзі є собані. В “Єскорті” і “Няні” точно. 

*** 

Кілька слів про ще одну мою книгу. В ній двоє героїв із різних світів перетнуться, щоб здолати стереотипи і власних “тараканів”, пережити купу веселих і часто небезпечних пригод та врешті-решт зрозуміти, що кохання не обирає за вагою та статусом. 

До речі, ця історія створена в рамках літературного флешмобу 

“Богиня в квадраті” 

де ви зможете знайти багато класних книг з харизматичними незвичайними і нестереотипними героїнями. 

***

Ще одна гостросюжетна новинка в процесі створення

Якщо вам сподобався мій “Ескорт для монстра”, то клікайте на картинку і зустрічайте що одного “поганого хлопчика” ;)

Анотація до книги "Медсестра для Бандита"

Дуже сподобався пацієнт?? То забирай додому! Саме так і зробила медсестра Аня, не задумуючись, які небезпечні випробування її чекають.

– Допоможи мені. – голос пробирає до кісточок.

– Викликати поліцію?

– Поліція не допоможе. Забери мене звідси!

– Забрати? Жартуєш? Як?! – говорю, мов з глухої бочки. А поки звук слів ще не остаточно змовк, судомно роззираюсь в пошуках порятунку. Що в нас є? Купа медицинського приладдя, інвалідний візок і мій пропуск в усі двері лікарні. Не мало.

– Чоорт! – розумію, що завтра буду вже безробітною. А руки вже допомагають йому пересісти у візок.

– Щоб не сталося, мовчи! Ти переді мною в боргу! – викочую візок в пустий коридор. Треба лише непомітно просковзнути до грузового ліфта. І ми врятовані!

***

Ось, наче все сказала. Але тільки на сьогодні, бо в планах ще цікаві пригодницькі новинки і участь в новорічному флеш-мобі)

Більше розкажуть мої книги, запрошую до них. Буду дуже-дуже вдячна за підтримку зірочкою та підписку на мою сторінку.

З любов’ю, ваша Єва