- Так, я зробив рокову помилку, за яку буду розплачуватися вічність, але зараз... - Він ніжно підняв моє обличчя, беручи його у свої долоні. - Я не покину тебе. Моє серце розривається від болю та страждань, через один єдиний вчинок. Чесно, я мріяв побачити тебе, відчути тепло твоїх обіймів, але не міг собі цього дозволити.
Його слова були такими щирими та болючими. Мої рани в серці знову відкрилися та закровоточили. Нестерпно було дивитися на його муки. Ніби кислотою обпікають все тіло.
- На жаль, ми не можемо змінити минулого, а майбутнє - ще є шанс. Я не знаю, якою буде правда, і як будуть складатися наші стосунки далі, але хочу, щоб ти знав. Частинка тебе завжди є в моєму серці.
- Мені б так хотілося повернути час назад, щоб ти була Моєю.
Це слово викликало ураган емоцій. На очі виступили сльози. Мені здавалося, що я втрачу свідомість від цих метеликів, які з'явилися у моєму тілі.
- Ще не пізно, - сказала я, закусуючи нижню губу.
- Невже у мене є шанс все повернути? - з надією запитав Саша.