Олевська республіка+розділ.

Вітаю, дорогі друзі та читачі!

Як я і обіцяв, у підтримку своєї книги «Лицарі рідної землі», починаю серію дописів про повстанські республіки, які були створені на наших теренах у часи другої світової війни. Перша з них – Олевська.

14 серпня 1941 року один із підрозділів «січовиків» перетнув колишній радянсько-польський кордон. Загін вступив у Олевськ прогнавши червоних партизанів із міста. Після цього до повстанців почали стікатись охочі взяти у руки зброю. Тут же провідник «Поліської січі» Тарас Бульба-Боровець організував власний штаб.

В кінці серпня 1941 Бульба-Боровець направив на адресу райхскомісара України лист, де зазначалося, що «Поліська січ» суворо дотримуватиметься нейтралітету стосовно німців, якщо останні «перейдуть на методи нормальної військової окупації й припинять масові репресії».

«Поліська січ» діяла під синьо-жовтим прапором і насаджувала українську адміністрацію на місцях, нерідко конфліктуючи з цього приводу з німецькими гарнізонними і місцевими комендатурами. До прибуття цивільної адміністрації РКУ регіон був під повним контролем бульбівців, позаяк частини Вермахту просувались вперед, залишаючи тут тільки комендатури.

Але намагання створити самостійну адміністративну одиницю не дали результатів. Постійні сутички з радянськими партизанами і не бажання німців віддавати владу в руки українцям зіграло свою роль. Німецьке командування також дратувала «зухвала» самостійність дій Т. Бульби-Боровця, а особливо відмова виконувати накази про розстріл єврейського населення.

18 листопада 1941 року конфлікт загострився відмовою старшин вже Січі співпрацювати з німецькою Айнзатцкомандою, яка надіслала офіцера з вимогою виділити йому людей для участі в розстрілі євреїв Олевська. 19 листопада рада старшин ПС ще й засудила цей акт «як ганебну дію».

За кілька місяців, в березні 1942 року, СД округи Волинь-Поділля розпочала масові репресії проти членів Поліської Січі, підштовхнувши цим бульбівців до збройного опору нацистам.

Так завершила існування перша повстанська республіка. Але боротьба продовжилась ще з більшим завзяття.

https://booknet.com/uk/book/licar-rdno-zeml-b390234

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лео Нур
03.09.2022, 22:05:17

Цікава тема, i гарно написана стаття) Якщо я правильно зрозумів , то це одна з таких республік. Тобто ще й інші були?

Мак Карсегі
03.09.2022, 23:58:58

Лео Нур, Так. Про інші, я писатиму з кожним виходом розділу. Було їх кілька, що ламає радянські міфи про співпрацю ОУН (б) і УПА з нацистами.

Інші блоги
Комікс / Спойлер до Некромаркетинг
Знову забігла зі спойлер-комісом Не може не поділитися які ж вони класні ) Читати Некромаркетинг. Smm для іншого світу
Нагадую: це не слеш!
Абияк натягнувши штани, вибігаю з «Оазису» в холодну нічну прохолоду столичної вулиці, на ходу застібаючи куртку. Три заклади. Три досвідчені жінки столиці, готові виконати будь-яку забаганку. І повний, нищівний провал.
Я не боюся смерті
Він дивився на мене так, ніби я зробила найгіршу помилку в житті. Сказав, що я помру. Що буду дивитися, як вмирають інші. Що не витримаю цього. І, можливо, він правий. Але є одна річ, яку він не бачить. Я не обирала “правильного”. Я
Мене ніколи не обирали
— Мене ніколи не обирали. Не так. Не свідомо. Мене боялися. Мене використовували. Мене обходили стороною. А тепер вона дивиться мені в очі… і говорить, що обрала мене. Не найсильнішого. Не найправильнішого. Мене. І
♡ Розробка нової обкладинки
❀Привіт, любий читачу! Сьогодні я вирішила, що ШІ обкладинка не підходить моїй книзі, і треба намалювати свою обкладинку. Та попри мої віртуозні навички малювання на папері, вміння малювати у діджитал у мене відсутнє,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше