Рекомендейшн ("Відьмина служба підтримки")

Зовсім нещодавно закінчилася одна з моїх улюблених книжечок, а я якось зажала написати відгук одразу. Виправляюся. Пишу. 

Мені важко писати відгук на цю книжку, ну бо самі розумієте… я ніби прожила триста років разом з меблепарком під боком. Але! Я беру себе в руки і little by little буду виливати цілий потік емоцій в якийсь більш-менш відгук. 

· Сюжет. Зараз, прочитавши весь твір, я бачу досить цікаву композицію сюжетних ліній, які пов'язані з головною — лінія Елайни. Так, є сюжетна лінія Кайтона та лорда, сюжетна лінія баби Дани та інші. Всі вони вливаються в головний сюжет. Сюжет не затягнутий, такий динамічний, екшн 5+, не встигаєш засумувати. Оскільки я читала твір в процесі (початок читала і в перекладі, і в оригіналі), то доводилося чекати нових розділів, але авторка писала досить швидко, тому щастя приходило швидко. 

Не хочеться спойлерити, але сюжет насичений сюжетними поворотами, неочікуваними розв'язками найдивовижніших проблем, які, здається, ніколи і не придумав би так розв'язати. Любовна лінія досить широка, навіть без особливого акценту на ній виглядає красиво і прикольно. Зійшлися діагнозами. 

Фінал просто вогінь і пожежа. Зустріч батьків — щось неперевершене, хіхс. Я дуже сподіваюся, що у головних і не головних героїв все окі-докі і клієнти більше не вриваються до Елайни о 12 ночі. 

· Цей творик — легке гумористичне фентезі. Не затягнуте, без зайвих усіпусітимояманюня і цяцькань. Для мене головний прикол в тому, що для головної героїні там, де нам смішно, це все справжнісінька реальність. Вона (та й інші) не збирається жартувати, говорить ніби серйозно, але виходить досить усміхнено, не напряжно. От людина вміє готувати 10 чи 12 видів смаженої картоплі, нам смішно, а для неї це досягнення :) 

Гумор такий присутній в самій концепції світу — меблі, що оживають, коли на них чхне (не з високої башти) відьма з алергією; бабця, що надає тумаків всім шахраям і вичислить нахабу, хто помалював під'їзд; диван, який навчив мене думати спинкою, а не ніжками… 

Коли читаєш, не зациклюєшся на якихось проблемах, а чисто відпочиваєш і ловиш себе на думці, що ти щаслива людина — ти не психолог для нелюдів, твоя матуся не марить твоїм заміжжям, а твоя чашка не жаліється, що ти п'єш неякісний чай. 

«Відьмина служба підтримки» — книжка, яку можна проковтнути за годинки 2 і не вдавитися, а простити добавки. 

· Герої. Героїв тут трошки багато, тому я пройдуся по головних і улюблених: 

Елайна — задовбана світом/нелюдами/людьми відьма, яка по велінню долі стала психологом для нелюдів. Тепер, смиренно схиливши голову і натренувавши нервову систему, вона допомагає тим, кому це справді потрібно. Я якось і раніше задумувалася, чи мають психологи своїх власних психологів, а тут я чітко побачила, що Ела, допомагаючи іншим, забувала допомагати собі. Хоч трошки. Але тут, на щастя, з'явився Алан. І життя стало ще веселішим. Ні, навряд Ела колись жалілася на відсутність пригод у її житті, мабуть, навіть навпаки, але з появою Алана Ела почала думати про себе. Або він змушував якось звертати увагу на власні потреби. 

Тому як непсихолог я постановляю, що Елі треба на відпочинок. Негайно. 

Алан. Це той випадок, коли до чоловіка у мене нема претензій. Алан це булочка, бубочка, свята людина зі сталевими нервами. Або просто настільки закоханий, що здатний витерпіти все. Вони з Елою ніби пазлик: вона допомагає іншим, він — Елі. І носочкам. І Люсі, Арчі, Олівії. Це справді та людина, на яку можна покластися, з якою будеш не забувати про себе, з якою можна розділити буквально всі свої біди. А після всього, що вони пережили, то вони просто зобов'язані жити разом, а то їхній розрив похитне цілу армію меблів. 

До речі, меблі. Як на мене, це гвоздик цієї книжки — меблепарк, що говорить. От просто уявіть: коврик, який жаліється, що топчуться по його тонкій душевній організації; диван, життя якого — суцільні…спини; барна стійка, яка влаштує вам вечір, який ви назавжди забудете. 

А Елі навіть після цього не знадобилася швидка. У мене б давно вже кришечка з каструльки поїхала. 

Диван це мій Конфуцій, колодязь мудрості, цитатник афоризмів. Кілька розділів його не було, то я аж засумувала. 

· У додаток до творику йдуть красивенні ілюстрації і бомбезна обкладинка. Так, граматика трошки шкутильгає, але то діло виправне, нічого смертельного. 

Ні разу за весь час не пошкодувала, що прочитала цей твір, що чекала і все таке, тому…

Дякую дуже ❤️ 

*агресивно рекомендую* 

Якщо ще не бачили/не читали/не знайомі з твориком, тиць сюдишки: "Відьмина служба підтримки" Юлії Богути