Привиди минулого - то перепони до щастя, чи цеглинки з яких воно складається? Іноді ми думаємо, що в минулому зробили багато помилок, і можливо, не повторили б їх, якби машина часу вже була винайдена. Однак, може, якби ми змінили своє минуло, то й майбутнє змінилося б? 

Поки над цим питанням працюють герої моєї історії 

“Охоронець для розбитого серця” 

Не дивно, бо обоє “звернули не туди” і тепер мають купу проблем через це. 

(Щоб відкрити книгу натисніть на картинку)

Шматочок: 

 … – Інго, – паркує авто біля офісу оператора. – Мені потрібно більше знати про тебе. Не час гратися в ображених дітей (о, я й забула, що іноді в нас навіть думки збігаються!). Мені потрібен твій ноутбук, телефон, соцмережі. В нас мало часу, потрібно знайти бодай щось. Бо поки я працюю всліпу. А це небезпечно. 

– Серйозно? – відчуваю, що мої очі чи не вперше в житті так широко відкриті. – Ти думаєш, я дозволю тобі, після всього, що ти наговорив, копирсатись в моєму особистому…просторі? 

– Доведеться дозволити. Мій напарник вже підняв всю інформацію, яку тільки можна знайти. Та зачіпок поки немає. Зате знайшлось дещо цікаве. Чому ти не сказала, що твоє агентство було на грані банкротства, коли ми були разом?

– Це вже не важливо. Ходімо! – намагаюсь з'їхати з теми, та Єгор хапає мене за руку і м'яко, але впевнено, повертає на сидіння. 

– Для справи не важливо. Але важливо для мене. Чому ти нічого не казала? – карбує кожне слово. – Тому що не довіряла мені, чи тому що думала, що простий охоронець не зможе тобі допомогти?

– Що?! Звісно ні! – намагаюсь визволити свою руку, та вона – мов в сталевих лещатах. 

– Тоді чому, Інго? Я хочу знати! – щось нове в очах Єгора змушує мене проковтнути чергову колючку з мого арсеналу. В його погляді плюскотить якийсь затаєний, схований глибоко-глибоко біль. 

– Я думала, що справлюсь і сама… Не хотіла, щоб ти турбувався… Вважала, що справи не так погано, як мені здавалось…

– Ясно. – відпускає мою руку. – Тоді друге… – і виходить з авто, щоб відкрити мої дверцята. 

“От же впертий віслюк!” – лютую я, ігноруючи його руку. 

********************************************************************************

Сьогодні в своїй бібліотеці я зустріла ще одну героїню, явно подругу Інги по нещастю  - Кат. з книги Таї Стрельцової 

“Дівчина, якої він не знав”

Катя  працює з Дмитром вже давно. Молоді люди симпатизують один одному, і думають, що тільки симпатизують, аж до більш близького знайомства на весіллі друзів. І тут би парі нарешті знайти своє щастя в обіймах одне одного, якби не одне “але” в образі колишнього хлопця Каті, який, мов той павук в минулому, висотав нерви, сили, і віру в людей у дівчинки. 

(Щоб відкрити книгу натисніть на картинку)

Звісно ж, він не може дозволити їй бути щасливою, тому з'являється в її житті тоді, коли вона нарешті збирається відкритись і знайти гармонію, тепло і любов в обіймах Дмитра. Чи зможе Катя не ховатись, не тікати, а тепер вже дати відсіч своєму привиду минулого по-справжньому? 

Запрошую дізнатись відповідь на ці питання в книзі. 

Приємного читання! 

Не забудьте будь ласка підписатись на мою сторіночку. Зовсім скоро вас чекає нова історія та знижка на книгу "Охоронець для розбитого серця"!