Ліка. Продовження.

Усім привіт! Добавлені нові глави. 

"Якби хтось поглянув на мене зі сторони, то побачив би примару, яка блукає лісом, не розрізняючи дороги. Обличчя обдерте гілками, на подряпинах вже місцями підсихає кров. А ноги несуть кудись вперед. Чого я ходжу тут, куди йду й навіщо? Майнула думка, що хтось і десь на мене чекає і я потрібна там. Проте де там, не могла згадати."

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Коли пишете — ви бачите героїв перед очима?
Я, наприклад, не можу писати, якщо не бачу картинку. Спочатку в голові з’являється сцена — як маленький фільм. Обличчя, рухи, погляди, напруга між героями. І тільки після цього я сідаю писати. Якщо я не бачу історію
Новий розділ вже чекає на вас ♥️
Фото сипалися з моїх рук, а очі жадібно поглинали ці клаптики щастя: ось Маттео в мене на руках, потім на плечах у батька, спить у машині, обійнявши мого червоного шарфа, біжить за собакою… Далі — незнайомі обличчя, старі
Айда хазяйнує!
Хто вже встиг ознайомитися з книгою Айда: ШІ, вимкни моє серце , запрошую до продовження Айда: Серце, вимкни мого ШІ А також запрошую до спілкування чи зворотного зв'язку у ❤️ ФБ ❤️ Заходьте на сторінки
Буктрейлер до книги "Гра Синтаксиса"
Коли пишеш книгу — у тебе є слова. Ілюзія контролю персонажів (ага, саме ілюзія), кава… ну ладно, я не п’ю каву,… взагалі :), але чай з шоколадкою – це вже інша справа. А коли робиш буктрейлер — раптом
Гаряче та Анонс ♥️
Вітаю всіх, хто любить переходити одразу до солодкого! Від Кая і Джоша Арі вже встигла отримати свою порцію «уваги», тож сьогодні, у 45-му розділі книги «Таємниці між нами», дійшла черга до Дрейка. І де б ще вона
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше