Додано
18.08.22 21:10:41
Новий розділ "Болюче щастя"
— Пробач мені, — прошепотів Саша.
В грудях дико заболіло.
— Не треба. Прошу тебе. Не зараз, — тремтячим голосом прошепотіла я.
— Я повинен був поговорити з тобою, — не зупинявся він.
Нестерпно було дивитися на його біль, на муки та страждання душі. Якщо правда така болюча для нього, то я невпевнена, що хочу її знати. Не хочу бачити як він ламається від болю. Завжди ставила його почуття вище за свої.
— Коли будеш готовий розказати мені, розкажеш. Я почекаю.
— Я не заслуговую твоєї підтримки та вибачень. Те, як я вчинив...
Коник Юлія
146
відслідковують
Інші блоги
На вулиці ніч, а я сіла писати... Опустимо той момент, що в мене ввечері не було світла, а вдень я складала іспити(завтра на мене чекає останній) Ідею для дитячого оповідання я носила з собою близько місяця. Надихнув мене один
Всім привіт! Маю для Вас сьогодні знижку. Я під забороною - Заблукала, Принцеса? - Голос нареченого сестри звучить з глузуванням, а я червонію до кінчиків вух і намагаюся натягнути назад свій светр. Як я могла переплутати
Всім привіт. Довго писати не буду бо ніхто і так читати не стане, але якось совість не дає залишити все на закінченні другої частини на довгий час. Правда, уже попереджаю, що відразу вийде лише пролог і кілька розділів,
Хочу влаштувати Вам чудову неділю! Хоча б постаратися) Це все знижки!) Буду тобою володіти - Я казав, що тобі не вдасться сховатися, - стискаю подарований ним букет. Шипи завдають біль, але я навіть не кривлюсь. Страх заглушає
Дорогі читачі, З великим задоволенням оголошую про початок публікації другої книги з серії хронік Треурану під назвою "Треуран. Тіні над пісками". Ваша підтримка та відгуки на першу книгу, "Прокляті землі
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати