Доброго ранку, любі)

Ті з вас, хто слідкують за нашими впертими віслючками (то я про Ігоря й Дашу, якщо ще не зрозуміли), знають, що остання розмова між ними була доволі ... неприємною. До речі, як гадаєте, чи мав право капітан так тиснути на дівчину заради отримання інформації?
Хай би там які мотиви та цілі не були у Стриженка зараз, але він вирішив, що значно краще дружити з пані-лікаркою, аніж ворогувати. Як вирішив шукати миру читайте вже на сайті) "Його маленька сильна дівчинка" вже на сайті

-  Дашо, постривай, нам треба поговорити, - пам’ятаючи про ревність Оскара, навіть думки не виникло про те, щоб схопити втікачку за руку чи якось інакше притримати її.

- Жодних записів Амура на прийом немає. Втім, як і його самого, - про всяк випадок озирнулася навколо лікарка. – А без тварин мені немає про що говорити з їхніми господарями.

-  А мені є про що поговорити з тобою, - він нахабно зайшов до її кабінету, випередивши дівчину.

- Вийди, - схрестила руки на грудях лікарка.

- Краще ти зайди.

- Стриженко, що за цирк? Я не хочу з тобою говорити. Мені здається, ми вже все з’ясували.

- Я не розрахувався за виклик, - підсунув він вдалий аргумент.

- Перший виклик акційний – можеш за нього не платити, - все ще стоячи в коридорі, відрізала Даша. – Ігорю, вийди – в мене скоро пацієнт за графіком, - глянула вона на годинник, але той (чоловік, не годинник) лише хитнув головою:

- Я, між іншим, свій обід тут марную, поки ти вередуєш, як мале дитя.

- То не марнуй – он за рогом кафе є. Бізнес-ланчі там відмінні! – обурилася дівчина.

- Дашо, я з миром прийшов, - пожалівся чоловік. – Може хоч вислухаєш? Сама ж знаєш – я вмію бути впертим.

- Як віслюк, - фиркнула собі під носа й зробила крок в середину. – В тебе є 3 хвилини, - натисла Даша на годинник і закрила за собою двері.

- Ще вказівки будуть, генерале?

- Жодних, капітане, - зіщулилася. – Час йде, я нагадую.

- От і скажи, як просити вибачення перед такою заразою, як ти?