Як бути, якщо твоє життя перетворилося на....

Як бути, якщо твоє життя перетворилося на суцільне випробування? Єдина людина, на яку ти розраховувала, допомагати відмовляється, але пропонує влаштувати на роботу. Звісно ж потрібно хапатися за цю можливість.
А що робити, якщо новий бос пропонує піти з ним на прийом замість його дівчини, яка виявилася зрадницею? Звісно ж погодитися!
Тільки що робити потім, коли бос виявиться зовсім не таким, яким здавався, а дурне серце не хоче слухати доводів розуму? Помститися чи пробачити? Ненавидіти чи кохати? Забути чи…
Дізнайтеся на сторінках роману “Ти мій краш” від Еми Ноель =) 

УРИВОК З РОМАНУ:

— В тебе є одна хвилина, щоб розповісти мені про свою мотивацію і переконати мене в тому, що ти дійсно варта того, щоб взяти тебе на цю посаду. Час пішов, — і кидає погляд на годинник на руці.
— Ааа… Я… — тягну розгублено, спіймана зненацька. — А раптом ця посада не варта того, щоб я в чомусь вас переконувала? — видаю обурено, переходячи з захисту в наступ.
А він усміхається. Справді усміхається. Навіть в очах задоволений вогник спалахнув. Тягнеться за ручкою і папірцем, щось швидко пише і простягає мені.
Дивлюся на аркуш, на якому написані цифри, так і стоячи з іншого боку столу. І добре, що стіл поруч, тому що мені доводиться спертись об нього долонями. Не вірю своїм очам, тому що там вказана сума варта посади не те що асистентки, а самого директора, хай і невеликої фірми.
— Двадцять вісім секунд, — нагадує він. — А я ще не почув жодного звуку. Крім твого невиразного белькотіння.
Підводжу на нього погляд і видаю на одному подиху:
— Я старанна, відповідальна, чесна, уважна, швидко вчуся, легко комунікую з людьми, — він не вражений, і я додаю: — Готова працювати понаднормово, — але й це його не зачіпає, тому верзу перше, що спаде на думку, аби тільки зачепитися за цю можливість. Зарплата і справді класна! — Я готова ішачити і виконувати всі ваші доручення. Все, що ви скажете, робитиму.
І знову посмішка. Чи навіть насмішка. Хижа і небезпечна.
— Кажеш, все? — а я киваю бовванчиком. Мені потрібна робота, а він навряд чи щось зажадає, з чим я не впораюся. Хоч досвіду в мене офіційно немає, але я не зовсім зелена, дякувати батькам і хорошій освіті з якісною практикою. — Звучить багатообіцяльно, — і усмішка стає ще ширшою, лячною. — Доведеться їздити зі мною на зустрічі, — продовжує він, а я киваю, — часто навіть у вихідні, — знову киваю. — І у відрядження, — мій кивок. — Практично забути про особисте життя, стати моєю тінню. Хлопець не образиться?
Знайшов чим злякати. Він що, відмовити мене намагається? Ну вже ні.
— В мене немає хлопця і особистого життя.

ЧИТАТИ ТУТ