(Давно я не писала нічого в блозі. Аж зсумувалась трошки за цим.) 

Тож, мої найщиріші вітання кожному, хто читає ці рядки!

Я тут зараз закінчую викладати книгу, називається “Пір'їнка”. Ця книга дала мені геть новий письменницький досвід. Я зараз про написання тексту в стилі романтичної еротики. (Це дещо! Балдьожна штука, виявляється. Й чого я раніше так не робила? Стидалась чогось.) Спочатку я нічого такого не планувала, але ближче до фіналу стало зрозуміло, що таки тре додати романтики й еротики, бо без того діла сюжет не клеїться. Нема того чуттєвого напруження. (Як то кажуть, не то пальто.) Так от, у мене виникло вкрай цікаве питаннячко — а як його зрозуміти, коли текст з романтично-еротичного перетворюється на відверту вульгарність? Може хтось зна.

(Відео просто так. Просто трохи романтики.)

(Невеликий уривок вісімнадцятої глави.)

“— Ти точно впевнена, що хочеш цього? Добре подумала? 

   Артемове гаряче дихання обпікало мою шкіру, так близько він був. Так близько як ніколи раніше.

   Я розуміла, що це межа, яку ми досі ніколи не перетинали; кульмінація запрошень, котрі ми, свідомо чи ні, посилали один одному з першого дня.

     Після нашого поцілунку мене охопив вихор емоцій і почуттів, що пронісся в один момент, геть сплутавши думки та змусивши серце битися сильніше. Тіло жило своїм життям. Його вело гаряче пульсуюче лоскітливе дещо, що розлилось вогненним морем внизу живота.

  Артем нахилився, легким дотиком притулившись губами до мого вуха — і цей легкий дотик послав тремтіння крізь мої нерви; тремтіння, що пройняло хвилюючим трепетом все тіло.

   — Якщо ти сумніваєшся, якщо хочеш мене зупинити, скажи зараз, — прошепотів Артем. 

   Його губи були в небезпечній близькості і я думала лише про те, як сильно хочу ще раз відчути їхній смак. Прямо зараз, цієї секунди. Тож… я схопила Артема за футболку, притягнула до себе і закінчення його слів загубилося десь в моїх розпалених губах. 

    Він відповів ніжно, обережно. Але не м'якості я хотіла — не зараз, не після всього, і я, стиснувши футболку в кулаках, сильніше потягла його до себе. Він чудово все зрозумів. Його жадібний рот розсунув мої тремтячі губи, по нервах побіг струм, що розбудив відчуття, яких я раніше не знала і не думала, що здатна пізнати. 

   Цей поцілунок — спочатку ніжний, потім з пристрастю, що стрімко наростала — примусив мене притиснутися до нього, як до свого єдиного порятунку. Я вся, до останньої молекули, тягнулась до нього, прагнула його.

   Я почувалась як комашка, що впала у креманку з медом й тріпочеться там. Намагається розправити крильця, вирвати лапки з солодкої пастки й не знає, дурненька, що чим більше вона тріпочеться, тим більше її затягує тягуча прозоро-бурштинова медова насолода, якої вона так хотіла.”

Кінець цитати. Продовження можна почитати ТУТ.

Всім мирного, затишного вечора! 

Бережіть себе та рідних!