лірика для книги

Щоб збагатити свою книгу і передати правильний настрій героя в той момент, я експериментую з лірикою. 

Тут я стикнулась з проблемою- знайти відповідну поезію.

Нажаль, це зробити доволі важко, адже інтернет пропонує лише якісь дитячі віршики і незв'язні речення без суті.

Коли хочеться гарних і чуттєвих слів на тему , яку ти ведеш для розкриття атмосфери, а нічого підходящого немає, доводиться звернутись до власної фантазії. Переписувати рядки знову і знову, в пошуках потрібних слів.

Отже пропоную оцінити мої зусилля.

1. Мені потрібно було описати осінній вигляд головної героїні.

 

Сьогодні від Аліси віяло осінню і на вустах все майоріли слова:

Вуаллю впали холоди, 
Без жалю за літом.
Там, де були оливкові сади,
Все вкрилося осіннім верховіттям.

Тільки, от я сумую за літом і тим оливковим вбранням , що так добре задиралось у комірчині.

 

2. Випадкова поезія про настирливі спогади.

Мабуть, зміна атмосфери зіграла свою роль, тому що все, що відбувалось в Україні сприймається, як сон, як щось нереальне, вигадане.

 Та тіло так вперто не хоче забути. Все проектує його дотики на шкірі, симулює вібрацію і змушує закипати від збудження.

Дім став мені в'язницею, без волі. 
Переступивши поріг, всі спогади рвуться до бою.
Перед очима його вогке чоло,
а у вухам оксамитовий голос. 
Лиш його погляд врятує від кроків.
І лиш його губи дадуть мені спокій..

Я добиваю себе ліричними піснями і бурхливою фантазією. Як тепер мені бути? Я ж хочу його забути..

3. Лірика про сон в інтернеті була взагалі мізерна, тому знову довилось включити поетесу.

За цими думками не помічаю як провалююсь в сон. 

Мені так затишно і добре. Особливо на контрасті ранішнього божевілля. Мене ніби гойдає почуття ніжності і ласки. Несе десь у безтурботні края, де є лише невагомість і почуття ейфорії.

Настигла спрага дотиків твоїх. 
В блаженних снах забуду про печалі,
бо там фантазії мої,
тебе відродять на кришталі.

Тону у польоті свободи поки не потрапляю в зону турбулентності. Розплющую очі у реальності і не можу її усвідомити. Де я? Хто я? Котра година?

Сподіваюсь на критику. 
Чи варто використовувати власну поезую і далі?