Не бос, а суцільна загадка)))

Слава Україні:)

Останнім часом я страшенно розлінивилася. От чесно! Душа потребує читання, дощу і бажано котика, який буде мені муркотіти. Ех, мрії… Але читати то святе. Тож сьогодні розповім вам про боса)) 

Що такого незвичайного в історії, де дівчина влаштовується на роботу, а неймовірно харизматичний і дещо нахабний бос до неї чіпляється? На перший погляд нічого, якщо не враховувати, що цей бос від початку заявив, що йому потрібна помічниця, а не коханка. Та й головній героїні не до інтрижок, їй би з кредиторами розібратися, які вже дішйли до залякування й погроз. 

Роман інтригує від самого початку, а дізнатися, стане бос порятунком чи ще більшою проблемою для головної героїні, ви можете на сторінках роману “Ти мій краш”  (зображення і назва клікабельні).

Уривок

— В тебе є одна хвилина, щоб розповісти мені про свою мотивацію і переконати мене в тому, що ти дійсно варта того, щоб взяти тебе на цю посаду. Час пішов, — і кидає погляд на годинник на руці.

— Ааа… Я… — тягну розгублено, спіймана зненацька. — А раптом ця посада не варта того, щоб я в чомусь вас переконувала? — видаю обурено, переходячи з захисту в наступ.

А він усміхається. Справді усміхається. Навіть в очах задоволений вогник спалахнув. Тягнеться за ручкою і папірцем, щось швидко пише і простягає мені.

Дивлюся на аркуш, на якому написані цифри, так і стоячи з іншого боку столу. І добре, що стіл поруч, тому що мені доводиться спертись об нього долонями. Не вірю своїм очам, тому що там вказана сума варта посади не те що асистентки, а самого директора, хай і невеликої фірми.

— Двадцять вісім секунд, — нагадує він. — А я ще не почув жодного звуку. Крім твого невиразного белькотіння.

Підводжу на нього погляд і видаю на одному подиху:

— Я старанна, відповідальна, чесна, уважна, швидко вчуся, легко комунікую з людьми, — він не вражений, і я додаю: — Готова працювати понаднормово, — але й це його не зачіпає, тому верзу перше, що спаде на думку, аби тільки зачепитися за цю можливість. Зарплата і справді класна! — Я готова ішачити і виконувати всі ваші доручення. Все, що ви скажете, робитиму.

І знову посмішка. Чи навіть насмішка. Хижа і небезпечна.

— Кажеш, все? — а я киваю бовванчиком. Мені потрібна робота, а він навряд чи щось зажадає, з чим я не впораюся. Хоч досвіду в мене офіційно немає, але я не зовсім зелена, дякувати батькам і хорошій освіті з якісною практикою. — Звучить багатообіцяльно, — і усмішка стає ще ширшою, лячною. — Доведеться їздити зі мною на зустрічі, — продовжує він, а я киваю, — часто навіть у вихідні, — знову киваю. — І у відрядження, — мій кивок. — Практично забути про особисте життя, стати моєю тінню. Хлопець не образиться?

Знайшов чим злякати. Він що, відмовити мене намагається? Ну вже ні.

— В мене немає хлопця і особистого життя.

Читай книгу ТУТ

Всім миру!

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

Ваша Каміла