https://booknet.com/uk/book/ya-rektor-nasha-tamnicya-b399328

"Мені не було й двадцяти, коли я полишив Землю. Потім проходив ініціацію на історичній батьківщині, потім тікав від гарему і подорожував по світах, щоб прославитися подвигами. Потім мене притягло сюди для важливої місії… Що з вами, адептко, вам погано?

Ні, добре. Хіба не видно з того, що зараз свідомість втрачу - від щастя, певна річ. У мене серце стало і в очах помутилося. За що мені це? У всіх пари, як пари, а в мене оце.

- Мені добре, пане ректоре. Тільки вчулося дивне. Ніби ви тікали від гарему. Залишили безпомічних…

- Безпомічних там немає, адептко Тян. Ми - дракони. І втекти від гарему - то подвиг. Я там досі легенда, щоб ви знали. Пригноблені дракони співають про мою звитягу повстанські пісні, а в гаремах подробиці про мою втечу переказують на вухо дітям. І повірте, настане день… Що таке знову?

- Нічого, пане ректоре. Я просто в захваті від майбутнього родича. Тобто від вас. Чи можу я повідомити своїй молодшій, але дуже, дужжже близькій родичці, що ви втечете від неї до чергової дами серця? І нехай втішається тим, що про цю епічну втечу складатимуть пісні, казки й рекламні слогани?"

А потім адептка Фіолента винюхує, якого кольору буде бальна сукня Тян. І з ким у неї перший танець.

- Ото проблеми в людей - думає Тян.

А це не в людей проблеми, а в неї.

І зовсім не ті, про які вона уже знає.

https://booknet.com/uk/book/ya-rektor-nasha-tamnicya-b399328

Хтось починає ранок з кави, хтось з чаю. А хтось - зі згадок про далекий рідний дім і батьків, що жити не можуть одне без одного.

А через пів години чує дещо неймовірне. Що сталося?

Так, дрібниця. Виявилось, що в сім'ї ніколи не казали правду про те, чому батьки разом. Тобто кохання не існує?

І на фоні цієї звістки якісь попередження й загрози - просто не варта уваги дрібниця.