https://booknet.com/uk/book/vddai-mogo-sina-b398342 "Тут вийшов лікар, ми кинулися до нього. Він спробував зверхньо подивитися й відмовчатись. Але придивився до нас уважніше і процідив, що все промили. Але як ми могли допустити, чого раніше не поклали в клініку? Таке не буває безсимптомно. І тепер їй важко, хірургу важко. А чого тиждень тому не зробити?

Щось тут не сходилося. Не міг зрозуміти, що.

- Вона не скаржилася. Її тільки вчора знудило. І от зараз.

Це я виправдуюсь, ще й перед ким? То його робота - лікувати. Чого він мені вичитує, нехай іде й робить що-небудь.

Бо зараз піде до стоматолога по нові зуби.

Лікар раптом замовк і відступив на крок.

А мене смикнули за руку. Глянув вниз, а то малий смикає і дивиться вовком. Натякає на те, щоб я заткався?

Добре, що не кусається.

Доведеться заткнутись. Хоч я по-моєму і так мовчу.

То виходить мені треба як раз говорити?

- Лікарю, що у нас там, як справи? Ви не думайте, гроші є. Кажіть одразу, що треба.

Лікар побачив, що бити не будуть, і зразу залупився."

Все дуже серйозно і наслідки непередбачувані.

А ще - як вони тепер вдвох - Денис із сином? Один не говорить, інший не уявляє, як поводитися з дітьми, Ірина ніколи не розлучалася з сином надовго і боїться, що поки вона в лікарні, трапиться найстрашніше...

Що ж далі?

Оновлення після 24:00

Зустрінемося в коментарях, обговоримо ситуацію й перспективи

Дякую за додавання історії до бібліотек, вподобайки ,підписки й за ваші емоційні та сповнені розуміння коментарі!

Цитата дня

Кава чорна, як твої очі,

гірка, як моя любов.

Денис хоче кави й пожаліти себе, а доводиться робити щось зовсім інше. https://booknet.com/uk/book/vddai-mogo-sina-b398342