Привіт, мої красуні і красені))))

Сьогодні маю чудову знижечку на дві фентезійні цікавущі книжечки з циклу "Супердівчата Маріанії")))) 

Пам'ятаємо, що перша історія цього світу "Пектораль для Місафір. Народжена Блискавичною" нещодавно стала безкоштовною, тому її можна вільно прочитати)))

А на продовження дилогії

Пектораль для Місафір - 2. Берегиня

сьогодні знижка 15%.

Шматочок глави для ознайомлення:

— Нам ще довго йти? — вкотре пчихнувши, схвильовано запитала красуня.

— Буде швидко, якщо ми пересуватимемося не так повільно, — прошепотів наслідник, перехопивши поділ сукні, який так і бажав вислизнути з руки. Але віконтеса, насторожено оглядаючись, вмить змінила тему розмови.

— Там щось пробігло! Тео, що то було? — різко зупинившись, вона обійняла себе руками принца міцніше та злякано заклякла, дивлячись у глиб коридору, в якому навіть не збиралися показуватися дерев'яні двері до таємної кімнатки.

— Чшш, то був прадавній дух. А я тобі хіба не розповідав про духів-привидів, які живуть у таких коридорах в палаці? Вони відчувають страх, — тамуючи сміх, вдавано насторожено прошепотів чоловік.

— Ппрр...прривиди? — голос Блискавичної віддавав переляком вищого ступеня, а тому Тео не стримався від заразливого реготу, від душі вибухнувши ним.

— Яка ж ти ще маленька та наївна! Та миша то була! Звичайна миша! Не існує жодних привидів, Місо! Ти ж моє золото! — на подібний жарт Місафір ображено хмикнула і з силою наступила на ногу своєму поводиреві гострим підбором. А нехай знає, як лякати, коли й так страшно! Веселий заливистий сміх юнака відлунням роздався самотнім забутим богом та людьми коридором.

— В мене є прекрасна ідея: неси свою сукню сама, а я понесу тебе, поки ти ще від страху не почала заїкатися, — прошепотів красень та легко, немов вона була пір'їнкою, відірвав дівчину від землі та підхопив на руки. Світлові кулі показували шлях, а віконтеса, міцно обійнявши милого принца за шию, заспокоєно зітхнула, хоч все ще намагалася прислуховуватися до слідів «палацових привидів».

Ларієль. Дике полум'я

Також сьогодні діє знижка 15% на самостійну історію цього циклу про дівчину-напівкровку Ларієль. Дуже емоційна історія кохання. 

Уривок глави:

Марк, справжній джентльмен, прибрав зі свого обличчя невдоволення, коли вітав чужинку, цілуючи її пальчики. Допоміг сісти за стіл і прошипів над вухом:

— Не горбся і не клади руки на стільницю, — шумно вдихнув носом повітря, перенасичене ароматами квітів, і смачно пчихнув... Тричі. Підтиснув вуста у тонку лінію, окинувши дівчину допитливо-розчарованим поглядом, і не стримався від повного скептичних ноток коментаря: — Ти потрапила під дощ із парфумів?

— Це не парфуми, а косметичні олії... Ті, що в тіло втирати, — обурилася принцеса. — Є різниця між іншим!

— Це ж хто над тобою так познущався? — скривився юнак, пчихнувши в четверте.

— Ти щось маєш проти квітів? Не подобається, то не нюхай! Якщо Ваша Високість зберігатиме дистанцію, я буду лише щаслива! Нічого вриватися в мій особистий простір, — кинула ображено, склавши руки перед собою. Марк вигнув брову знаком запитання, на мить отетерівши від такої заяви. Погляньте лише на цю відьмочку! Можна подумати, він наближається тому, що хоче цього! Закотив очі і до болю прикусив язика, щоб з нього не злетіли випадково негідні слова для статусу брата королеви.

— Кому треба твій особистий простір? — хмикнув роздратовано, поспішивши відкрити вікно, щоб ковтнути чистого повітря. І чого він так різко реагує на випади цієї нетямущої, яка не знає ні в чому толк і ні до чого, певно, не має хисту? Міг би бути спокійним (від відьми він і не чекав більшого), а не заводитися з пів слова. Врешті він — принц Марк, віконт Ліемський! Найадекватніший член династії! Був... до знайомства з Ларієль.

— А тепер запам'ятовуй усе, що буду розповідати! — виконавши вправу з дихання, щоб повернути собі холодне мислення і не відволікатися ні на що, промовив юнак. Врешті сестра просила навчити це непорозуміння магії, він і навчить! Як би не було важко, візьме і навчить!

Але не відволікатися було практично неможливо. По-перше, від різкого аромату квітів паморочилося в голові, хоч він і відійшов далі. По-друге, дівчина літала демони знають в яких хмарах, клювала носом, косилася на дзеркала, виглядала в вікно, але лише не зосереджувалася на його словах.

— Ти мене не слухаєш! — похмуро зауважив її персональний учитель. — Гадаю, ти розумієш, що навчання — єдина причина, за якою ти досі в Маріанії.

— Як же забути, якщо ти постійно нагадуєш! — хмикнула чорнявка, демонстративно стиснувши губки. Якби не дратувала, вона навіть здалася б милою. Але Марку було точно не до розглядань.

А також запрошую до книг зі знижками моїх колег:

Перший репортаж від Ксенії Чейз

В обіймах ворога 2 від Еми Ноель

Зухвалий флірт від Анни Харламової

Прокляті сини. Черствий від Улясі Смольської

Наречений її подруги від Софії Чайки

А також неодмінно підписуйтеся на мої оновлення, щоб не пропустити нічого цікавого - Юліанна Бойлук