Поцілунок з назвою: "А ти правда гей?" ахахахахахах))) Відкривайте блог і читайте)))) Такого поцілунку ви ще не читали! Буквально за тиждень прочитання "Він тебе програв. Ти тепер моя" виросли ще в 1.5 рази! Як же я люблю цю книгу... Кожного вечора, перед тим, як виставити главу, я заходжу в гуглдок і перечитую її....)) Потім не можу відірватись і часто читаю ще парочку глав ахахах)) Я, здається, стала залежною від історії Яра та Діни. 

Я памʼятаю кожен їх поцілунок, від того першого, коли Діна, за вказівками Роми, припустила, що Яр - гей, і до... Ладно, я ж типу не маю надто сильно спойлерити... Типу...)) Хоча... А чому це я не можу дати вам цитату з їхнього першого поцілунку?)) Ну і ще якусь? Тож поїхали)) 
 

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК ЯРА І ДІНИ

Коли він повернувся додому і ми зустрілися на кухні, мені здалося, що він поводиться якось дивно. 

— Як минула вечірка? — спитала я.

— Добре, — відповів він. — Це був просто обід із моїми рідними. 

— А, я думала, що ти з друзями відпочиваєш, — знизала я плечима. 

— А ти увесь день провела вдома? 

Здається, охоронець, коли я сідала до Роминої машини, якраз виходив на подвір'я і міг це бачити. Тож я не стала брехати. 

— Ні, я гуляла з Ромою, — сказала якомога більш невимушено. — Уявляєш, який він смішний! Повів мене до психолога! 

— Немає йому що робити, — буркнув Яр невдоволено. 

— Отож, і я так думаю. Але, Яре, я хочу в тебе дещо спитати. Тільки пообіцяй, що відповідатимеш чесно! 

— Обіцяю! — він усе ще хмурився.

— А ти правда гей?

Бачили б ви вираз його обличчя! Я думала, він зараз розіб'є увесь посуд, що стояв на столі. І мимоволі схопила свою чашку, бо вона мені подобалася. Але Яр не став нічого бити і трощити. 

Він тільки спитав дуже сердито:

— Хто тобі сказав таку маячню? 

— Рома, — пискнула я. 

Він раптом зробив крок уперед, наблизившись до мене впритул, обхопив руками за талію і поцілував. У мене аж дихання перехопило від несподіванки. Чашка вилетіла з рук, і розбилася на дрібні уламки. Мені здається, я ніколи не відчувала нічого подібного, хоча це був далеко не перший поцілунок у моєму житті. Ноги підкошувалися, усередині все тремтіло, голова паморочилася, немов я забагато випила…

Не знаю, як я вивільнилася з його обіймів. Може, він сам мене відпустив, а може, я випручалася. Все було як в тумані, мені стало так соромно, що я не могла більше дивитися йому в очі. Повернулась і побігла до сходів, що вели у мою кімнату.

— А з Ромою я сам поговорю! — почула за своєю спиною, перш ніж двері зачинилися, і я швидко повернула в замку ключ.

Боже, який сором! Хто тягнув мене за язик! 

Як ми тепер будемо дружити далі? 

І з цього моменту... З цього моменту поцілунки в книзі "Він тебе програв. Ти тепер моя" присутні практично в кожній главі....

(тут є картинка, якщо не бачите, поновіть сторінку) 

Наприклад, оцей поцілунок: 

— Пробач... — тихенько промовила вона. — Просто вона завжди каже про мене, як про маленьку, але ж я вже не маленька, — вона злегка насупилась.

Це виглядало так мило і кумедно, що я не зміг стримати усмішку. Виходило, вона дійсно думала не про Рому? Це радувало...

— Ти — зовсім не маленька, — я усміхався. 

— Ти іронізуєш! — вона насупилась, надула червоні губки і подивилась прямо мені в очі.

Я сковтнув слину. Не відводив погляду. Злегка облизнув губи. Діна дивно впливала на мене. 

— Яр... — вона, вочевидь, теж відчула, що атмосфера змінилась. Її голос звучав тихіше, губи були ледь розтулені.

І я не втримався. Прикрив очі, подався вперед і торкнувся губами її губ, як того разу. Намагався цілувати ніжно, не напирати. 

Не тримав її, просто легенько приобіймав. 

Серце билось як скажене. Ця дівчина зводила мене з розуму, знімала всі гальма, притягувала до себе, як магнітом... І було зовсім неважливо, що саме вона робить, що говорить... Все, буквально все, що стосувалось неї, здавалось мені милим і красивим. Все, що відбувалось між нами, вбачалось таким бажаним і єдино правильним, що це навіть насторожувало...

Такого я ще не відчував. Хотів розчинитись у ній, хотів, щоб вона розчинилась у мені. І це була не просто пристрасть, в мене було багато жінок, і я знав різницю. Тепер вже знав... Коли зустрів її. 

А це цей же поцілунок, але вже з фокалу Діни: 

Цей поцілунок був таким ніжним і водночас чуттєвим, що мені на мить здалося, наче я сплю і бачу сон. Дивний спокій огорнув моє тіло, мені хотілося тільки одного — зупинити цю мить, розчинитися в ній, зникнути, стати, як та хмаринка, яку несе вітер, і яка не має власної волі та своїх сил. 

Я ледь чутно зітхнула, а Яр обережно обійняв мене і спробував посадити собі на коліна. Але цієї миті чари, які до того сковували мою свідомість, ніби послабилися. Я знову отримала здатність мислити.

Вперлася руками в його плечі і рішуче відсторонилася.

— Що сталося?  — спокійно спитав він, дивлячись мені прямо у вічі. — Тобі щось не сподобалось?

— Так, тобто ні… — я затнулася, не знаючи, як краще висловити свої думки. — Мені було дуже приємно, справді… Але тут мама, вона може увійти сюди, раптом їй щось стукне в голову… Я не хочу, щоб вона бачила нас разом. 

— То я зачиню двері, — Яр встав, підійшов до дверей, клацнув замком...

Прикол, я маю список всіх цих поцілунків в нотатці в ноутбуці ахахахах))) З примітками і назвами, номерами глав)) І поцілунок "А ти правда гей?" в тому списку так і називається! ахахаха))

(тут є картинка, якщо не бачите, поновіть сторінку) 

Читай 

"Він тебе програв. Ти тепер моя",
який ми написали з Марʼяною Долею, мій улюблений роман з написаних!