За що світанки та заходи сонця манять до себе? Чим вони особливі? Можливі тишею. Чарівністю моменту або ж його неповторністю? Так склалось, що за світанками я спостерігала значно менше разві, ніж за заходами. Але й цих кількох разів вистачило, аби закохатися в них. Щоправда є один нюанс, спостерігати потрібно не похапцем. А налаштувавшись лише на цей конкретний момент. Тому що відволікаючись, усю красу не осягнути.
Та й місце спостерігання за сходом сонця грє роль. По-різному сприймається схід сонця з вікна квартири багатоповерхівки, з двору тихої вулички, поряд з річкою чи морем, та в горах. Кожне місце має свій вплив на схід.
Для мене найособливішим світанком є його зустріч на березі моря. Та й головна героїня роману "Леді для герцога" - Джейн теж полюляє схід сонця біля води. Щоправда для цього використовує для спостерігання річку.
Щоб зустріти новий день перш за все потрібно зручно вмоститись. Якщо ви на вулиці, то варто подбати щоб було тепло та комфортно. А потім спрямовуємо погляд в місце, де от-от зійде сонце. Спочатку на обрію з'являється нечітка оранжево-рожева лінія. Ледь помітна, але з кожною миттю вона стає чіткішою та підіймається догори. Хмаринки, які нависають над місцем сходу запалюють свої контури різними відтінками рожевого. Створюється неймовірний контраст темного та світло рожевого чи оранжевого. Промінці, ще поки невидимого сонечка тягнуться щоразу вище й вище. І на своєму шляху розмальовують все більше хмарин та неба, та всього, навкруги. Варто лише протягнути руку чи стати спиною до них, як все теж отримує чарівну тінь. Аж ось і виринає сонечко. Повільно, наче одним оком спостерігаючи за тим, що навкруги діється. Мовляв, чи варто йому підійматись. Зрозумівши, що його тут чекають, підкочується вгору. Здається, що воно котиться надто повільно. Але за менш, ніж хвилина, воно вже красується на небі. Зовсім не схоже на ту гарячу пляму, що ми бачимо вдень. Ні. Це швидше нагадує великий яскравий диск, який малюють діти. Обіймаючи промінцями все, що його зустрічає воно підіймається догори. Там, де починається його робочий час. Чарівність моменту сходження сонця пройдено. Але в душі залишається відчуття піднесення, радості та ейфорії. Здається, якщо змогло воно - зможу й я.
Цей момент настільки особливий та ідеальний, що не хочеться ділити його ні з ким. Виняток - близька та кохана людина. Але тоді світанок набуває трохи іншого змісту й по-іншому сприймається. Саме так сталося із ГГ "Леді для герцога" Джейн. Сьогодні вона вперше зустріла світанок поряд з коханим. Це вийшло випадково, але було приємно. Щоправда, не обійшлося без курйозів. Яких саме? - Читайте у новому розділі за посиланням https://booknet.com/uk/book/led-dlya-gercoga-b398662