Моя фентезі-новинка: Оксана для першого маршала!

У ті дні, коли на душі особливо важко, я, як тільки випадає вільна хвилина, намагаюсь поринути в інші світи. І так вже склалось, що саме цього непростого для мене тижня я повернулась до жанру фентезі та почала публікувати книгу про потраплянку Оксану, що, рятуючись від переслідувачів загадала таке природне бажання - опинитись у безпечному місці.

І перенеслась до іншого світу, просто в обійми першого маршала невідомої Оксані країни. 

Хоч такі телепортації доступні лише на сторінках книг (а в дійсності особисто я не хотіла би ні в які інші світи), та книги допомагають забути про сум та підіймають настрій. Тому, хто хоче розвіяти смуток разом зі мною - запрошую у книгу "Оксана для Першого Маршала". Сподіваюсь, ви готові поринути у пригоди героїні разом зі мною! 

А хто вже читає - тепер має можливість роздивитись обкладинку в гарній якості. Сподіваюсь, вам відображається фото! 

"Оксана для Першого Маршала" 

Рятуючись від хуліганів, я потрапила в інший світ! Просто в обійми першого маршала Даміано де Моро, найбажанішого чоловіка цього світу.
Пощастило? Анітрохи! Адже Даміано повинен влаштувати відбір наречених, і на посаду розпорядниці він призначив... мене!
Тепер я повинна перевиховати наречених, провести конкурси, змусити Даміано брати в цьому участь, а ще - допомогти йому розкрити змову проти корони.
Все б нічого, та наречені мене ненавидять, король додає проблем, а я замість того, аби шукати норовливому маршалу пару, закохалась в Даміано! І що тепер робити?
Звісно ж, добитись його взаємності! Хто сказав, що не можна одружитись з розпорядницею відбору?

 

В книзі є: 

- невгамовна потраплянка;
- неймовірний головний герой;
- балакуча кішка;
- відбір наречених;
- ціла купа проблем з королем;
- трошки (або й не трошки) гумору; 
- багато романтики та кохання!

Приєднуйтесь!

 

І ось уривок з тексту для тих, хто ще вагається: 

- Було б непогано, якби ви пояснили, чому ви тут, - протягнув незнайомець, - Бо я жадаю дізнатись, хто ви і як вас звати.
- Мало там хто чого жадає! – шморгнула носом я, запевняючи себе, що плакати та лякатись нема сенсу. Нічого він мені не зробить.
Це просто чоловік. Гарний. Можна подумати, я гарних не бачила!
Гаразд, не бачила, але зараз про інше…
Мене звати Даміано, якщо вам цікаво, - ліниво відзначив чоловік.
- Мені плювати, як вас звати! – я спробувала відповзти. – Я взагалі не розумію, як тут опинилась! Я… Я просто хотіла в якесь безпечне місце. Безпечне, розумієте? І руки приберіть! – я зверескнула, коли чоловік спробував до мене дотягнутись.
Даміано всміхався. Нахабно так, спокійно, наче знав щось таке, про що я не могла навіть здогадуватись. І поглядом мене своїм свердлив. Дівиця, яку я застала в його ліжку, вже давно кудись втекла – врятувалась втечею, паразитка! – а мені що робити?!
- Де може бути безпечніше, - протягнув Даміано, - ніж у ліжку першого маршала Деллея, моя люба?
Я шморгнула носом. Перший маршал Деллея? Що за дурня?!
- В чиєму ліжку? – тихо перепитала я.
- Моєму, - ласкаво підказав Даміано. – І, якщо ви вже сюди звалились, можете починати загладжувати нанесений мені моральний збиток.

ЧИТАТИ ТУТ!

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
✨❤️приЄмна Новина❤️✨
❤️Щира подяка команді Букнет! ❤️ Сьогодні для мене стався неймовірно приємний сюрприз! ❤️ Мої книги «Тамін і Валерія. Кохання під вуаллю» та «Серце у морській солі» потрапили до івенту «Кохання після
ОпІвночІ продовження "Русалоньки" і Безодня оживає
Ви гадали, що найстрашніше для Аніки вже позаду? Ні. Це лише початок її найнебезпечнішої угоди... Сьогодні о 00:00 продовження!!! Вода підземного басейну розступилася, і з темряви піднявся Володар Берестуватого — Водяник. ТРИ
Фінал, на який ми всі чекали!
Щиро дякую кожному з вас, хто проходив цей шлях разом із Богданом, Сонею та Ксюшею! Дякую за кожні ваші вподобайки, теплі коментарі, підтримку та емоції!!! Сьогодні о 00:00 виходить найостанніша глава цієї історії. Ми
А Самір сьогодні в гарному настрої...
Ну що, з благодійного вечора ми вже отримали свою порцію… ласки (хто заходив у мій Телеграм-канал, той чудово знає, про яку саме «ласку» я говорю)). А тепер, здається, час згадати, що ми взагалі-то читаємо про мафію,
Невже це правда???
— Ліззі… Якийсь безформний приглушений голос проривався у мою свідомість. — Ліззі… Я намагалася вхопитися за нього, аби винирнути з в’язкої темряви, яка міцно тримала мене в своїх обіймах. Проте все
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше