Додала ще один розділ "Закоханої". Підтримайте будь ласка книгу) Діліться своїми враженнями)

– Я бачу світіння твоєї душі. Ти ніби маленька яскрава зоря, що проривається через безодню води. Це дивно, що одна людина відчуває стільки сильних емоцій. Ти, правда, цього не бачиш?

— Ні, не бачу.

—  Я можу показати тобі, якщо хочеш.

Чоловік простягнув у мій бік долоню, даючи вибір. Ми вже торкалися раніше, і він не копався в моєму минулому, принаймні не згадував про побачене. Тому я обережно торкнулася його пальців та заплющила очі. Коли вони знову відкрилися, переді мною разюче змінився вигляд, ніби я дійсно бачила те, що відбувалося його очима. Навпроти мене, в напівтемряві, сиділа дівчина з довгим коричневим волоссям. Її чорні очі зливалися б із темрявою, якби не бліда шкіра. Десь вище грудей, з-під пледа виднілися фіолетові промені, блискаючи різними відтінками. Це було дуже красиво.

Я опустила очі вниз, щоб побачити свічення Даніеля, але воно ховалося за одягом. Стало якось сумно. Мабуть, він ще красивіший. Якоїсь миті Даніель знову опустив обличчя і розстебнув ґудзик на своїй сорочці, повторюючи мої думки. З-під його шкіри пробивалися срібні спалахи, ніби там, за ребрами, було власне сонце. Воно рвалося назовні і наповнювало груди чимось світлим. Я повернулася у своє тіло через кілька секунд, але захоплення, що мене переповнювало, ніяк не вщухало. Елійці бачили світ настільки яскравим, що він забирав подих. Проти цього, мій зір здавався обмеженим та неповноцінним.