Я завжди думала, що клішировані персонажі — це погано. Що таких треба уникати за будь-яких умов. Що бестселери базуються саме на неординарних особистостях, яких досі ніхто ще не вигадував.
Але, чим більше я дивлюся популярні фільми, які зібрали та досі збирають великі перегляди, чим більше читаю книги, які вважають бестселерами, тим більше упевнююся в тому, що кліширований персонаж — це не обов'язково повний провал.
Навіть хочеться сказати, що деяких "клішированих" персонажів можна назвати класичними) Найяскравішим прикладом такого явища я би назвала серію дитячих книг та сімейних фільмів "Щоденник слабака". Там, мабуть, всі герої — кліше клішоване. Головний герой — звичайний хлопчик, який хоче стати популярним в школі, його старший брат — типовий підліток, якому все одно на навчання, і він хоче стати відомим музикантом, їх мама, як і всі мами, намагається об'єднати родину шляхом якихось спільних занять і весь час намагається схуднути, а папа, який весь день проводить на роботі, намагається цих занять уникнути і просто дивитися телевізор.
І знаєте що? Такі типові персонажи зовсім не відштовхуюють! Ви навпаки, ще більше проникаєтеся історією, бо все, що сказано про родину нашого героя, можна сказать і про вашу і про будь-яку в світі родину.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКниги не вважаються бестселерами, а є ними. по одній об'єктивній ознаці - вони продаються помітно краще, ніж книги в середньому. І ви плутаєте "типових" героїв чи ситуації з епігонством і хайпом на модній темі. Наприклад Гарі Потер - типове літературне кліше з бідним сиротою, який чогось там досяг. Серія про нього - типова академка і т.п. Там немає ніяких особливих новацій,але історія вистрелила. Після неї була злива книг, більш або менш успішних - якісь Ріти Гротери й подібні. На гайпі вони непогано продавалися. І це показує, що кліше це досить вигідна штука і спосіб швидко показати цінителям, що вони потрапили саме туди, куди й збиралися. А зібралися вони в історію Олівера Твіста, а та історія теж не нова навіть для свого часу.
Так що як хочеться згадати класику, не стримуйтесь. Просто знайте, що саме по собі кліше не веде ні до успіху, ні до провалу.
Клiше з одного боку добре . Читач / глядач знає чого чекати. Але занадто шаблонними робити не варто, бо нудно. В мене улюблений клішований персонаж Змiй Пліскін з "Втеча з Нью-Йорку" та "Втеча з Лос-Анджелесу". Здавалося це типовий герой бойовика. Бородатий , брутальний цинік ,в шкіряному одязі. Але вбиває вiн лише по необхідностi, в основному крайньої, до того ж вiн реально крутий. Вiн двiчi "кинув" президента Америк)))
Так то все кліше) Якщо кокнуть, то на концептуальному рівні все здаватиметься однаковим. А якщо правильно розгорнути ідею/історію, то це саме кліше ніхто й не помітить. Словом, головне правильно розписати)
Віталій Партицький, Так згодна)
Я хотіла наголосити на тому, що якщо це добре прописаний персонаж і його характер гарно акомпанує історії, то, навіть якщо він кліше, то це не визиває роздратування. Але ж буває і навпаки(
- Кліше Клішоване
- Оу дуже приємно Кліше Клішоване, я Кліше Неклішоване)
Так , шутка мінутка після важкого дня)
Vladyslav Derda, Ахахаха
Відчуваю, у мене після цього посту починається алергія на слово "кліше"))
На початку 20го століття, здається, серед американських роботяг в газетах були популярні оповідання про роботяг.. І так було до, і так залишається нині. Це називається класичний персонаж. А ось кліше - це використання архетипу персонажа в тому самому вигляді, як він зустрічається в інших творах. Хлопчик, який хоче стати популярним в школі - це архетип. Кліше, це якщо цей хлопчик робить те саме, що й такий самий архетип з іншого твору.
В архетипах нічого поганого нема, а от кліше - дійсно не добре, бо читачу постійно потрібно показувати нові паттерни, щоб йому не було нудно.
Анастасія Нуштаєва, Будь ласка;)
Ще додам, що навпаки варто використовувати архетипи персонажів на початку кар'єри, щоб зрозуміти, які саме деталі потрібно придумувати персонажу. Знаєш, буває придумуєш персонажа, а коли пишеш історію, все одно доводиться вигадувати нові деталі його характеру, бо трохи картонно? Або немає місця, щоб вдало виділити його рису характеру в сюжеті. От розуміння того, що потрібно придумувати персонажу з'являється після аналізу архетипів.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати