Пʼять стадій прийняття неминучого
Перша стадія — заперечення.
Я усміхаюся і спокійно собі гортаю жіночий журнал, паралельно слухаю музику і жую чіпси. В мене все добре, моє обличчя — обличчя звичайного підлітка... Якби не оголена голова, то по мені б і не можна було сказати, що я чимось хворію. Коли я чую стук в двері, швидко натягую перуку і саме в цей момент на обличчі вперше з’являється тінь...
Руслан в той самий час грає на комп’ютері. Він робить це так зосереджено... Дуже емоційно реагує і коли забиває гол, і коли його пропускає. На голові в нього кепка, волосся зовсім не видно. Коли Руслан одночасно зі мною чує стук в двері, він різко закриває комп’ютер і поправляє ту саму кепку. Він усміхається. По Руслану видно, що він дійсно вірить в те, що все це — просто якась велика помилка...
Друга стадія — гнів.
Руслан раптом кидає комп’ютер на підлогу і починає його трощити ногою. Мої руки в цей час опускаються і журнал просто випадає на підлогу. З очей починають котитися сльози.
Третя стадія — торг або угода.
Руслан стягує футболку, кидає її на підлогу і починає віджиматися. Швидко і багато. Його руки білі, на них видніються вени(це авжеж знов постаралися гримери). Ребра буквально випирають, шкіра вже трохи віддає якимось синім.
Я дістаю з кармана хрестик з чотками, прикриваю очі, і як в гарячці починаю щось швидко лепетіти одними лиш губами.
Четверта стадія — депресія.
Я опускаю руки і чотки випадають на підлогу так само, як до того впав журнал. Я обіймаю руками свої коліна. Одна з камер знімає моє обличчя крупним планом. Знов течуть сльози.
Руслан йде ще далі... Він дістає лезо і починається справжній селфхарм. Поступово на руці зʼявляється бутафорська кров.
П’ята стадія — прийняття.
І я, і Руслан приймаємо своє звичайне положення на стільці. Вирази наших облич спокійні, але спустілі.
Ми знову чуємо стук в двері.
Я підіймаю журнал і починаю його читати, а Руслан підіймає зламаний комп’ютер...
Люблю цю книгу за різні ролі моїх улюблених персонажів-акторів))) Це була сцена для соціального ролику, яку грали мої улюблені Аліса та Руслан. Як в них вийшло?)) Діліться враженнями.
Читати книгу безкоштовно можна тут. Майже завершено)) Трохи пізніше, скоріш за все, буде приховано на сайті і відправлено на конкурс.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗнову назва повз яку не пройдеш))) Цікаво))
Ерін Кас, дякую, Ерін)) дійсно, назва блогу та перші речення — найважливіші))) Цього разу це просто цитатка з книги, яка скоро завершиться))
Круто!
Мар, дякую))) люблю цю книжечку, хоч вона і дуже старенька)))))
О, ці стадії)
Стефанія Лін, у мене вони є в двох книгах ахах)) В цій, про акторів, і ще в драмі про хворого на ВІЛ.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати