Додано
02.07.22 08:44:39
Незнайомка для принца зі знижкою❤
Дорогі читачі, сьогодні новий подаруночок!
можна купити на 15% дешевше!
Для ознайомлення залишаю фрагментик книги:
— Хто ти? — спитав ще раз красень, тепер вже точно нічого не розуміючи.
— Твоя доля, — впевнено заявила дівчина.
— Так от яка вона! — розсміявшись, принц скептично хмикнув: — Тоді я просто зобов'язаний побачити тебе.
— Не маю нічого проти, але з одною умовою, — оксамитово прошепотіла юнка. Її голос був дзвінким і ніжним, приємним вуху принца. Її талія була стрункою та пружною. Фігура, що на відміну від обличчя, була зовсім не прихованою, також приковувала погляд. Про таких кажуть: «пісочний годинник». Ще б глянути що там під вуаллю і було б ідеально!
— Якою? — вигнув брову знаком запитання. Дівчина одразу ж дістала з декольте хустинку і прийнялася зав'язувати принцу очі, після чого м'яко торкнулася його долоні, поставивши її собі на щоку.
— Дивися очима серця...
— Чую це сьогодні не вперше, — в ту мить Дерек вирішив, що леді від королеви Ельзи, від неї і не такого можна чекати, а, отже, краще не перечити. Не хоче показувати своє личко зараз, він все одно побачить пізніше. Налаштувався на тактильне знайомство, ніжно торкаючись щоки і ямочки, що виросла під пальцями, в обрамленні довгих вій повік, маленького носика, високого чола, гострих вилиць, борідки знову з ямочкою. Чесно кажучи, це було дуже не звично. І чимось навіть сподобалося чоловіку.
— Напевно, ти дуже гарна, — всміхнувся і відчув, як всміхнулася вона, розширивши пухкі губки.
— То можна вбити тебе, якщо поцілувати? — почувся повний сарказму голосок.
— Якщо поцілунок мені сподобається... — широко всміхнувся спадкоємець.
— Перевіримо...
Дерек аж ніяк не очікував того, що відбулося далі. Краля зробила крок вперед, тим самим штовхнувши його ближче до стіни, і ніжно прилинула до його губ своїми. Її руки одразу ж злетіли ввись, обвивши його шию, а він сам, шокований сміливістю леді, міцно обійняв її, ковзаючи руками по спині, спускаючись до стегон і піднімаючись до шиї. Сукня з відкритими плечима сприяла продовженню знайомства з оксамитовою шкірою, торкатися якої було так приємно. На правій лопатці під пальцями відчулася невелика родимка, а з-під тюрбана вибилося кілька волосків, м'яких, немов вата. А тим часом їх вуста зливалися в пориві ніжності, чуттєвості і пристрасті. Той поцілунок був найнезвичнішим з усього, що лише доводилося пережити юнакові, водночас десь у глибині душі щось дрібно затремтіло.
— Ну, як? — здобувши волю від напору чоловіка, якого він сам від себе не очікував, прошепотіла в його вуста.
— Мало, щоб сказати точно, — лише й зміг відповісти він, знову торкаючись її губами... цю... незнайомку... Такий спантеличений тим, що з ним відбулося. Тим, що враз відчув...
— Тоді знайди мене. Коли знайдеш, цілуватимеш стільки, скільки захочеш... — мовила і легко поклала на долоню принца маленький кулончик. А потім... Вона вирвалася з міцних рук так швидко, як і прилинула. Почувся стукіт підборів у коридорі. А Дерек так і стояв, шокований. Нарешті тяма повернулася, поспішно зірвав з очей хустинку, роззирнувся, але виявив лише те, що навколо нікого немає. Кинувся в одну сторону, в іншу... Де ділася? Вибіг у святкову залу, вглядаючись у не знайомі маскарадні костюми. Все не те. Вибіг на тронний балкон, гадаючи, що зверху буде краще видно, якщо таємнича леді все ще тут.
— Дереку, що трапилося? — лунали поруч голоси рідні, але принц не чув їх, все ще переживаючи ті солодкі хвилюючі миті.
Згадав про те, що досі тримав у руці, затиснувши між пальців. Маленький медальйончик у формі серця сріблистого відтінку палав від теплоти його долоні.
В голові знову виникло стільки питань... Що відбулося? Хто це?
— Твоя доля, — впевнено заявила дівчина.
— Так от яка вона! — розсміявшись, принц скептично хмикнув: — Тоді я просто зобов'язаний побачити тебе.
— Не маю нічого проти, але з одною умовою, — оксамитово прошепотіла юнка. Її голос був дзвінким і ніжним, приємним вуху принца. Її талія була стрункою та пружною. Фігура, що на відміну від обличчя, була зовсім не прихованою, також приковувала погляд. Про таких кажуть: «пісочний годинник». Ще б глянути що там під вуаллю і було б ідеально!
— Якою? — вигнув брову знаком запитання. Дівчина одразу ж дістала з декольте хустинку і прийнялася зав'язувати принцу очі, після чого м'яко торкнулася його долоні, поставивши її собі на щоку.
— Дивися очима серця...
— Чую це сьогодні не вперше, — в ту мить Дерек вирішив, що леді від королеви Ельзи, від неї і не такого можна чекати, а, отже, краще не перечити. Не хоче показувати своє личко зараз, він все одно побачить пізніше. Налаштувався на тактильне знайомство, ніжно торкаючись щоки і ямочки, що виросла під пальцями, в обрамленні довгих вій повік, маленького носика, високого чола, гострих вилиць, борідки знову з ямочкою. Чесно кажучи, це було дуже не звично. І чимось навіть сподобалося чоловіку.
— Напевно, ти дуже гарна, — всміхнувся і відчув, як всміхнулася вона, розширивши пухкі губки.
— То можна вбити тебе, якщо поцілувати? — почувся повний сарказму голосок.
— Якщо поцілунок мені сподобається... — широко всміхнувся спадкоємець.
— Перевіримо...
Дерек аж ніяк не очікував того, що відбулося далі. Краля зробила крок вперед, тим самим штовхнувши його ближче до стіни, і ніжно прилинула до його губ своїми. Її руки одразу ж злетіли ввись, обвивши його шию, а він сам, шокований сміливістю леді, міцно обійняв її, ковзаючи руками по спині, спускаючись до стегон і піднімаючись до шиї. Сукня з відкритими плечима сприяла продовженню знайомства з оксамитовою шкірою, торкатися якої було так приємно. На правій лопатці під пальцями відчулася невелика родимка, а з-під тюрбана вибилося кілька волосків, м'яких, немов вата. А тим часом їх вуста зливалися в пориві ніжності, чуттєвості і пристрасті. Той поцілунок був найнезвичнішим з усього, що лише доводилося пережити юнакові, водночас десь у глибині душі щось дрібно затремтіло.
— Ну, як? — здобувши волю від напору чоловіка, якого він сам від себе не очікував, прошепотіла в його вуста.
— Мало, щоб сказати точно, — лише й зміг відповісти він, знову торкаючись її губами... цю... незнайомку... Такий спантеличений тим, що з ним відбулося. Тим, що враз відчув...
— Тоді знайди мене. Коли знайдеш, цілуватимеш стільки, скільки захочеш... — мовила і легко поклала на долоню принца маленький кулончик. А потім... Вона вирвалася з міцних рук так швидко, як і прилинула. Почувся стукіт підборів у коридорі. А Дерек так і стояв, шокований. Нарешті тяма повернулася, поспішно зірвав з очей хустинку, роззирнувся, але виявив лише те, що навколо нікого немає. Кинувся в одну сторону, в іншу... Де ділася? Вибіг у святкову залу, вглядаючись у не знайомі маскарадні костюми. Все не те. Вибіг на тронний балкон, гадаючи, що зверху буде краще видно, якщо таємнича леді все ще тут.
— Дереку, що трапилося? — лунали поруч голоси рідні, але принц не чув їх, все ще переживаючи ті солодкі хвилюючі миті.
Згадав про те, що досі тримав у руці, затиснувши між пальців. Маленький медальйончик у формі серця сріблистого відтінку палав від теплоти його долоні.
В голові знову виникло стільки питань... Що відбулося? Хто це?
Юліанна Бойлук
2700
відслідковують
Інші блоги
Вітання! Трішки поговоримо, перед вихідними?)) Ситуація, що складається в книзі "Бути другом" починає мені нагадувати фільм "Pearl Harbor (2001)". Ось цей? Бачили такий? Якщо ні, то хутко подивіться. Це ж такий
Знаю, що одночасно писати це вельми не професійно. Це збільшує ризик сюжетних дір, пропустити важливі моменти, і купа всілякого "не професійно". Ну так от, дотримуєтесь - одна історія - до кінця, чи грішите, і пишете
«- Пацани, ось дивлюся я на вас і так шкода стає… ви ж тепер якісь… чи не повноцінні. Вас ваші баби скрутили та на короткі повідці посадили.
- Та гаразд, Юрку! І твій час прийде!
- Не дочекаєтеся! Маючи ваш приклад перед
Вітаю! Питання до читачів, які вже прочитали більшість з моїх книг. Потрібна ваша допомога! Зараз у мене на сторінці є 3 незавершені цикли, і я прошу, щоб ви написали, продовження якого чекаєте найбільше. Обіцяю
Вітаю! Маю для Вас таку знижку сьогодні!) Одержимість Юсупова - Ти завжди будеш тільки моєю дівчинкою, - залізна хватка його рук на талії. Хрипкий голос, від якого я раніше божеволіла.
- Ти сам подарував мені свободу, -
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за можливість!
Дякую за знижку)
Смачно і вигідно)) Рекомендую!
Ого, яка інтрига. Спіймай незнайомку, якщо зможеш! Дівчина вміє наробити галасу в думках чоловіка. Чудовий уривок)
Обожнюю твої історичні романи)) Зараз читаю "Та єдина, яку він шукав")) Цю якось пропустила... А уривок цікавий, треба читнули
Шикарно!
Ніжна і романтична, як усі твої історії))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати