Три дні до кінця передплати на "Поверни мою душу"!

Один з найнеоднозначніших моїх романів, один з найнеоднозначніших написаних мною персонажів. Ще нікого так сильно не ненавиділи мої читачки, як мого Руслана... Роман, який змусить вас відчути неабиякі емоційні перепади і виверне вашу душу. Обрані коменти до цієї книги можна почитати в попередньому блозі. 

Анотація до книги "Поверни мою душу"

Я завжди мріяла про успішну кар'єру, коханого чоловіка і велику родину. Зустрівши кохання зрозуміла, що це назавжди – серцю не накажеш розлюбити. Ми потонули в почуттях і зовсім скоро доведеться розплачуватися за щастя. Я зможу все перебороти, пережити завдяки моїй малесенькій донечці.

Я завжди думав, що в моєму житті вже все вирішено: у мене була дівчина, ми очікували на дитину і збиралися одружитися. Але зустрівши справжнє кохання зрозумів, що не хочу просто пливти за течією і жити за звичкою. Я тонув у очах коханої, тонув у почуттях до неї й вже готовий був покинути старе життя заради нового і щасливого, однак доля вирішує інакше. Я зможу жити з некоханою, якщо це заради дитини, моєї крихітки. Я зможу, правда?

ЦИТАТА

— Ти хоч знаєш, що я пережила за цей рік? – голос тремтить. – Знаєш? – знову кричу. Мене вивертає навиворіт від болю та ненависті. – Ти вкрав мою душу, мою донечку і сенс життя, — сльози градом котяться щоками, затуманюючи погляд.

— Марто, я розумію, — підіймається на ноги.

Кладе руки мені на плечі, які я вмить стріхаю, як гидливу ганчірку.

— Розумієш, — підіймаю кулачки, молочу по грудях захованих у синю сорочку. – Що ти розумієш, — не можу більше підібрати слів. Хочу прокинутися, покинути цей жах і прокинутися біля моєї крихітки.

— Але це ще не все…

Тільки зараз підіймає погляд наважуючись подивитися в очі.

Відчуваю, як мої груди ходять ходуном, ніздрі жадібно хапають гіркий кисень, а мозок просто не сприймає те, що відбувається.

— Аня захворіла, їй потребується пересадка кісткового мозку, але мій не підходить, єдина надія на тебе.

Руки опускаються від безсилля, коліна підкошуються, перед очима пітьма.

— Ти що верзеш, — мене підхоплюють двоє пар рук. – Ти що верзеш тварюко? – відчуваю, як захлинаюся власними сльозами. – Я змушу тебе заплатити за все. Гори в пеклі!

Збираю всю сили врізаю дзвінкого ляпаса. Пронизую блакитні очі вогнем отрути, яка зароджується в моєму серці.

— Досить, — втручається Кирило. – Решта розкажеш мені, дай їй оговтатись.

Пригортає до себе моє тремтяче тіло.

Вибираюся з захоплення й підходжу впритул до Руслана.

Розчленовую одним тільки поглядом, намагаюся передати через тишу всю ненависть та відразу від його вчинку.

— Ти заплатиш… — перед очима злива. – Де моя донечка? Де? З нею, з Сонею? – пропалюю апатією до кісточок.

ВСТИГНИ КУПИТИ ПРАКТИЧНО ЗАВЕРШЕНУ КНИГУ ЗА ЦІНОЮ ПЕРЕДПЛАТИ!

(картинка тут)

Якщо ви ще не читали "Він тебе програв. Ти тепер моя", запрошую і туди, це наш з Марʼяною Долею другий написаний співавторський роман після "Служниці" =))

У   "Він тебе програв. Ти тепер моя" зараз починається найцікавіше! На вас чекає незвичний жанр і стиль для мене, дуже владний герой, якому програли героїню, а також мила героїня, якій він програє серце. Щоденні оновлення о 22.00!