Доброго дня! Маю приємні новини - вчора виклала перший розділ продовження "Нестримного серця". Друга частина має назву "Розкраяне серце". І має ось таку чарівну обкладинку:

Ловіть анотацію: 

Після того, як довгоочікувані стосунки закінчилися, змінилося все. Не залишилося й тієї щасливої дівчини, лише її похмура тінь. Чи сподівалася вона зустріти його знову? Можливо. Але точно не як хлопця власної кузини. Як змусити забути його? Як розлюбити? Чи краще піддатися своїм бажанням?

Ну й звісно ж невеличкий уривочок з першого розділу:

Кузен поставив біля неї величезну валізу та знову направився до дверей, з-за яких виднілося світло.

– Ага, ти ж знаєш любов моєї сестрички до прізвиськ, – обернувся Тарас на півдорозі, – тільки й так його називає.

Ася підвелася та підійшла до вхідних дверей. Надворі було прохолодно, квітень цьогоріч видався не жарким. Дівчина обхопила себе руками, аби хоч якось не розгубити тепло, що винесла за собою з дому.

На ґанку висів ліхтар і дуже добре освітлював усе подвір'я. Там, біля Тарасового авто, обіймалися Настя та її «Безнадійний». Вона бачила лише широкі чоловічі плечі в білій сорочці, що сиділа на них, ніби вилита, ну й руки сестри, які лежали десь в районі чоловічих нирок.

– Хех, а ім'я в нього є? – гукнула неголосно, відчуваючи радість. Хоч з Настею спілкування не дуже ладилося останні кілька років, але вона, здається, сумувала за цією малою пустункою.

Сестра вмить розірвала обійми та кинулася до неї, швидко долаючи сходи.

– Аська! – Настя обіймала її до хрусту кісток. – Як же я скучила! Ми ж не бачилися сто літ!

– Десь так, – ледве змогла відповісти дівчина, бо кузина надто стискувала грудну клітку.

– Познайомся з моїм хлопцем, – швидко затараторила сестра, відсторонившись та поглянула на Асю. В очах дівчини було стільки щастя, що навіть і Станіславі трохи передалося, стало якось легше на душі. – Асю, ти що, знову плакала? Ну Рюмса ж! Не даремно я тебе так прозвала давним-давно! Андрію, я тобі розповідала про Рюмсу, знайомтеся!

Це ім'я так неприємно кольнуло у саме серце, що Ася швидко знайшла поглядом того «Безнадійного»…

Ну а якщо ви й досі не читали першої частини, то посилання на неї ТУТ!

Я счаслива, що знову з вами!