Випробування на кохання і складні стосунки. Знижка
Друзі, в мене знову презент))))
Сьогодні на книгу "Майже принцеса 2, або Випробування на кохання" діє знижка 15%:
Це друга частина дилогії (перша безкоштовна))))
Для ознайомлення даю цитату:
Прозора рожева сорочка ледь приховувала тіло, що зрадницьки тремтіло. Накидка більше справлялася з цією місією, але вона повсякчас спадала з плечей. Певно тому, що шовк по шовку сильно ковзався. Густа копна чорного волосся розсипалася по плечах, а рубінова тіара тримала те, що мало б бути зачіскою, хоча мені здавалося, що це повна її відсутність. Довгі сережки, кольє та браслети завершували образ. Підморгнувши мені і велівши бути хорошою дівчинкою, Селіна покинула покої і забрала з собою прислугу. Навіть Уна пішла, залишивши мене дочікуватися принца одній.
Секунда здавалася вічністю. Мені хотілося б, аби час розтягнувся, а проте чекання змушувало страждати від хвилювань. Коли ж двері відчинилися і на порозі постав принц, я почувалася настільки напруженою, що ледь змогла присісти в кніксені. Він же, окинувши мене зацікавленим поглядом, закашлявся і здивовано промовив:
— Неочікувано... Ти... виглядаєш чудово... Але не поясниш, що відбувається?
Як це «що відбувається»? У відповідь на таке запитання я просто розгубилася. І так почувалася жахливо ніяково, то ще й питають таке.
— Щось не так? — мовила стишено. Ще ніколи мій голос не був таким тонким, писклявим і противним. Фу!
Ентоні не знайшов, що сказати. Він лише наблизився і простягнув до мене руку, ніжно погладивши нею чорняве волосся, що лежало на плечі. В його очах блиснуло щось загадкове, щось, що змусило мене на долю секунди почуватися впевненіше.
— Я трохи здивований... Астрід, ти сама обирала образ на цю зустріч зі мною? Не подумай, він чарівний. А проте неочікувана така ініціатива від тебе... Ти ж не в саду гуляти так зібралася? Чи продовжиш дивувати моїх підданих креативними вбраннями?
Напевно, він сміявся... Жартував чи насміхався не могла зрозуміти. А проте мої щоки спалахнули від сорому.
— Тобто моя ініціатива? — обурилася я. Авжеж, робити мені нічого — нареченого зваблювати. — Адже ти ж сам сказав, що прийдеш увечері. Селіна мені все розповіла...
— Селіна? — перепитав чоловік. — І що ж вона тобі сказала?
— Пояснила, що я належу тепер тобі і що ти неодмінно прийдеш до мене вночі... Врешті ти ж сказав, що завітаєш після заходу сонця...
— І ти вирішила, що для першої ночі з тобою? Чи точніше Селіна тобі таке сказала? І образ допомогла обрати? І романтичну атмосферу створити? — окинувши поглядом покої, задумливо-всміхнено мовив юнак. Я ніяково знизала плечима, чим спровокувала те, що накидка сповзла вниз по прозорім рукаві сорочки, відкриваючи все декольте очам юнака.
На долю секунди його погляд став мутним і темним, я ж розгублено обійняла себе руками, таким чином ховаючи найцікавіше від нареченого. Він важко зітхнув. Якось дуже важко, наче враз стало мало повітря в покоях. А потім сам загорнув мене в той нещасний клапоть тканини, піднісши його з землі біля моїх ніг. В апартаментах панувала така ніякова й напружена тиша, що я не витримала. Першою наважилася врешті порушити її, ледь згадавши, про що була мова до цього курйозу.
— А що я мала подумати? Селіна все пояснила мені... Ти ж хіба прийшов не за цим? Чому тоді так пізно?
Мої слова допомогли Ентоні повернутися в цю реальність і глянути в моє обличчя вже усвідомленим поглядом. Він кволо всміхнувся і промовив:
— Я хотів прогулятися з тобою в саду. Навмисно вночі, бо королівський сад не втрачає розкоші від пори дня. Але ти маєш рацію, я висловився нечітко. Варто було пояснити для чого й навіщо... Просто не міг подумати, що ти сприймеш це так... Я поговорю з Селіною, однак, варто сказати, вона зробила мені гарний сюрприз. Бачити тебе такою прекрасною — суцільна насолода. Ти неймовірна, — знову погладивши моє волосся, а потім ніжно торкнувшись щоки, мовив він.
— Тобто ти не станеш... ? — я замовкла, бо не знала, як продовжити. Втім, він все зрозумів.
— Коли ти тремтиш, мов осиновий лист, боячись мене? Ні, Астрід, я не буду торкатися до тебе доти, доки ти не будеш готова. Не хочу псувати наші стосунки, які ледь налагодилися. Можеш бути спокійною. Однак, я все ж хотів би прогулятися з тобою, тож перевдягнися в щось. Я чекатиму в вітальні.
Запрошую до читання історії)))
А також підписуйтеся на сторінку автора.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДавно читала цю книгу, час повернутися й знову зануритися у смачну історію))
Ерін Кас, Ми з Астрід завжди чекаємо, щоб повторно прожити всі ці події)))) дякую, мила)))))
Читачам пощастило. Чудова книжка)
Софія Чайка, Дуже дякую))))
Чудова романтична історія!
Мар, Дуже приємно, дякую))))
От вмієш ти читача заманювати Юліанко! Смакота!
Ксенія Чейз, Стараюся)))) дякую, дорогенька))))
Дякую)
Стефанія Лін, І тобі, мила))))
Люблю твої історичні романи)
Холод Влада, Я теж)))) дякую, люба))))
Ох, я аж зачиталася... Дуже красиво!
Уляся Смольська, Дякую, сонце)))))
Дуже ніжно і романтично))
Ліна Алекс, Щиро дякую, люба))))
Зачиталася уривком. Так ніжно, трепетно, просто вау! Принц шикарний, галантний. Вчергове вражаюся вашому вмінню створювати такі характери, від яких перехоплює дух.
Ема Ноель, Щиро дякую)))) Мені дуже приємно чути такі судові слова))))
Ой, уривочок просто неймовірний! Я згадала, як мені тоді було ніяково (і смішно) разом із Астрід:'''DD. Ця історія чудова! Романтика, гумор, придворні інтриги - все, як я люблю)))))). Дякую, Юль, за таку захопливу дилогію (≧▽≦)❤️
Asteriya, Безмежно дякую тобі, золотце)))) Невимовно приємно)))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати