І знову солодка знижечка!

Друзі, доброго мирного вам дня! Це навіть не привітання, а справжнє побажання! Сподіваюся, так і буде))

Сьогодні я до вас знову зі смаколиками)))

Мій роман у жанрі слр Повернути втрачене сьогодні можна придбати за знижкою 15%!

Для ознайомлення, дарую анотацію і фрагмент книги)))

А також уривок з глави:

— Допомогти тобі роздягнутися? — турботливо спитала я.
— Пробач? — здивувався чоловік. Я зітхнула. Ще й погано метикує.
— Ну, ти ж ліг в одязі. Я допоможу тобі позбутися його, щоб ти не вставав. Давай, — певно, я була надто наполегливою, бо коханий одразу здався. Допомігши йому скинути кофтинку, я взялася стягати штани. І що тут такого? Ми рік одружені! Але здалося, ніби він напружився. Всі м'язи на ногах і навіть на пресі стали буквально кам'яними.
— Щось заболіло? Я ж наче обережно... — стиха спитала, м'яко торкнувшись його чола.
— Що? — знову не зрозумів він.
— Ну, ти так напружився. Якщо щось заболіло, одразу кажи мені. А то я ще подумаю, що ти соромишся, — всміхнулася я. У відповідь на таке божевільне припущення Алекс теж засміявся.
— Та ну тебе. Просто якось холодно... 
— Зараз я тебе зігрію, — підморгнувши чоловіку, я врешті розправилася з штанами і вкрила його ковдрою. Тепер ще самій би роздягнутися. З животом, скажу вам, це все не так легко. Поки дбала про коханого, вже втомилася. А до блискавки на сукні в житті не доберуся. Зранку її застібала Ліза, а тепер, на щастя, цим є кому зайнятися.
— Допоможи, будь ласка, — попросила Алекса, повернувшись до нього спиною. Все ще не одразу, але він здогадався про що я. Сукня ковзнула по тілі й спустилася на землю. Обережно піднявши її, продефілювала до корзини з брудним одягом, щоб залишити її там. А потім — одразу в душ.
Є такі жінки, що можуть стояти під струменями води хоч вічність. Це не я. На всі водні і косметичні процедури мені знадобилося хвилин двадцять. Ще п'ять, щоб підсушити волосся. До цілковитої сухості ніколи не сушу, щоб не перепалити. Завжди залишаю трохи вологими. Та й Алекс каже, що так я виглядаю сексуальніше. Хоч нам зараз не до того, так все одно цікавіше.
Одягнувши чорний мереживний комплект білизни, я зайшла в спальню. Ми ніколи не спали в нічних сорочках, халатах і тому подібному. Навіть психологи стверджують, що пари, які сплять голими, мають міцніші стосунки. Роздягатися повністю сьогодні не буду, бо мій коханий і так трохи напружений чомусь. Однак і ненависну піжаму не вдягатиму, бо так за ніч точно не відпочину. 
Залізши під ковдру до чоловіка, одразу ж присунулася до нього ближче і обійняла. Моє тіло було прохолодним, його — гарячим. Так приємно... 
Погляди зустрілися. На дні його очей виднілась нерішучість, провина, ніжність... В моїх — впевненість, підтримка, кохання...
— Я така рада, що ти нарешті вдома! — пригортаючись якомога сильніше, прощебетала я.
— Я також, — погодився він, так аж надто обережно поклавши руку на мою талію. 
— Сміливіше, я так скучила за твоїми міцними обіймами, — прошепотіла на те і ніжно поцілувала його шию.
— Я просто боюся тепер до тебе торкатися, навіть дихати в твою сторону. Ти ж така тендітна, навіть малюк робить тобі боляче, коли повертається. А ще як я стисну. А якщо стисну живіт... — мліючи від поцілунків, обіймів, щось там говорив він. І нащо та балаканина? Я не хочу нічого чути! Я скучила! Нехай сьогодні не буде нічого більш пристрасного, хіба так важко просто мене пригорнути і не відпускати? І цього цілком вистачило б... 
Я вкривала вустами синяки і шрами, здобуті під час аварії. Ніжно масажувала напружені м'язи, допомагаючи розслабитися. А він... З ним відбувалося щось дуже дивне. Я не могла зрозуміти... Навіть описати важко. Якби побачила, що він проти моєї ніжності, припинила б. Врешті людина після лікарні, стомлена... Але в тім і річ, що він хотів. Я відчувала це, бачила. Він плавився від дотиків, щось там муркотів від поцілунків... І все було б чудово, якби не якийсь внутрішній опір, напруга... Чим далі, тим сильніше. Та що ж з тобою, коханий? Чому дивишся так, наче в принципі вперше бачиш? Це ж я, твоя дружина! Через це все і в мене дивне відчуття...
— Алексе, розслабся, прошу тебе. Ти наче зі сталі. Просто довірся мені, — прошепотіла я і м'яко накрила його вуста. Той поцілунок... Ох, він був до сп'яніння свідомості, до метеликів в животі.
— Марто, — на видиху прошепотів він. Пильно глянула в його очі, все ще переповнені такими різними почуттями. — Я кохаю тебе...

Читати книгу "Повернути втрачене" тут

А також нагадую, що вчора стартувала моя новинка "Ти - моя пристань" - історія забороненого кохання між донькою падишаха і сином моряка. Дилогія. Безкоштовно. Оновлення двічі на день щодня))))

І, звісно, не варто забувати, що активно оновлюється мій інший роман про королівство "Та єдина, яку він шукав". Ніжна романтична емоційна книга про лицарські часи, дуелі та боротьбу за можливість жити, як хочеться. Головна героїня - позашлюбна донька короля, яка стає спадкоємицею трону. На її шляху безліч небезпек і пригод. Особливо й тому, що поруч завжди той, хто довгі роки шукав саме таку, як вона. Але він лише лицар... Втім, хто він - його таємниця))))

А ще запрошую придбати цікаву книгу дешевше:

Сьогодні знижка 25% на книгу моєї подруги і колеги Анни Харламової "Мій норовливий зведений брат". Гаряча історія чекає на читачів))))

Щоб не пропустити інших смаколиків, підписуйтеся на оновлення автора - Підписатися на автора

З любов'ю ваша Юліанна))))