Ляльки, динозаври, або як я стала письменницею

З самого дитинства я була впевнена в тому, що мені просто судилося писати історії.

Під час гри у Барбі найцікавішим мені здавалося саме вигадувати для своїх ляльок усілякі пригоди. В Барбі я вже давно не граю, а ось звичка вигадувати та записуватися — залишилася.

Насправді, набагато більше я грала з динозаврами, які належали моєму старшому братові :) Виявилося, що динозаври мають ширшу площу для уяви, ніж ляльки. Ляльки могли їздити на бали (у мене була карета), втім, ці бали майже ніколи не відбувалися (в мене не було потрібного іграшкового реквізіту для цього). Тому більшість цікавинок відбувалася з бідними ляльками саме в дорозі))

Динозаври — інша тема. Вони ж дикі тварини, тому якогось спеціального обладнання для повноцінного "життя" їм не потрібно. Динозаври могли бути людиноподібними, тобто вміти розмовляти і таке інше, або вони могли бути просто дослідувачами моєї кімнати. У одного динозавра, "породи" птеродактіль, навіть була гумка-нитка між крилами! То був мій улюблений представник роду динозаврових.

А коли динозаври набридали, можна було влаштувати глобальне вимирання))

P. S. під час моїх ігор жоден іграшковий динозавр не постраждав