Знижка. Новини. І ще дещо!)

Слава Україні:)

В мене для вас декілька новин))) 

1.Сьогодні протягом доби діє остання знижка в передплаті на книгу

ПОВЕРНИ МОЮ ДУШУ (кликабельно)

2. Буквально вчора повернулася до книг, які давно прочитала і хочеться ще раз. Думаю у вас є такі книги))) а одна із таких для мене 

Шепіт відру 2 або ти для мене більше ніхто. від Євгенії Чернюх

Маю для вас шматочок:

Наче в уповільненій зйомці спостерігаю, як дрібні уламки прозорого скла розлітаються у всі сторони,

падаючи на землю. Легше не стає і напевно вже не стане. Коли я відпустив її вперше, у мене ще була надія, але

зараз я розумію, що це кінець. Чорна роз'їдаюча дира поселяється в моєму серці затягуючи туди всі почуття,

емоції і думки. Я не хотів, щоб вона пішла, я просто не міг більше тримати її насильно, знаючи, що вона

посміхається мені, цілує, лише через страх за власну фірму. Я думав, що зможу повернути її почуття, показати,

що можу все виправити, однак знову потерпів поразку. Правий був Жук, на гнилому корiннi нiчого доброго не

виросте. Я ж практично зізнався їй, що люблю, а вона...

Осідаю на траву у якій навіть цвіркуни замовкли, вшановуючи мої надії і сповідання хвилиною мовчання. Ніч

повільно осідає на землю наче бажаючи злитися з темнотою всередині мене і знищити цю оболонку, що

називається тілом. Витягаю з кишені телефон, переглядаючи вчорашні фото, зроблені у парку. Щось нестерпно

пекуче ворушиться в грудях і хочеться розтовкти апарат, який показує мені її щасливий, люблячий погляд.

Заплющую очі і чую як біля мене завиває сильний поривчастий вітер і шепоче її голосом "Стій... зупинись...

почекай... озернись.... не тiкай... не біжи, усе відклади і секунду чи дві ти мені приділи... Розкажу я тобі, як

мовчать солов'ї... "

- Замовкни! Замовкни! - кричу йому, розмахуючи руками, бажаючи прогнати з перед очей це марево, що він

навіює. Та він лише ще гучніше посвистує, кружляючи навколо, наче насміхається.

Коли видихаюся настільки, що навіть дихати важко, заходжу в пустий холодний будинок і піднімаюся у нашу

спальню. Навколо ще витає її запах і я наче наркоман не можу надихатися. Лягаю в ліжко, яке ще зберігає ї

ауру і забуваюся у сні, тільки навіть тут мене переслідує її мелодійний сміх, проникливий погляд, ніжні дотики...

Прокидаюся у ще жалюгіднішому стані, ніж був ввечері, абсолютно розбитий і тілом і душею. Немає жодного

бажання щось робити, кудись рухатися, все навколо втрачає сенс... без неї ніяк... без не просто не треба...

накриваюся з головою ковдрою, як чую гучний голос друга.

- Так і знав, що знайду тебе тут. - різко знімає з мене покривало.

- Залиш мене старушка, я в печалi. - буркаю, запихаючи голову між подушки.

-О, не треба, молодше деяких виглядаємо. - кривляється писклявим голосом і можливо будь я у нормальному

стані, оцінив би його почуття гумору, але в даному випадку мені хочеться, щоб він зник. - Слухай, досить нити,

наче баришня за тридцять по упущеній молодості, піднімай свій зад і шуруй на роботу. Там ціла гора справ, а ще

журналісти домагаються правди, що немалий геморой, оскільки "правди" як такої взагалі не існує. Я дав тобі

вчора можливість постраждати наодинці, поплакатися, але сьогодні уже пора заокруглюватися.

Він говорить, а мені байдуже... байдуже на фірму, байдуже на справи. Що хочуть, хай то і роблять, можу прямо

зараз подарувати йому контрольний пакет і хай іде звідси. Однак навіть відкривати рот лiнуюся.

- Ааааа... все настільки погано... - тягне друг не бачачи від мене жодної реакції,

пам'ятаєш як у молоді роки. Нап'ємося наче свині, хто перший хрюкне той програв.

-

- Я пити не буду. - нарешті подаю голос і він здається менi якимось чужим і неприроднім.

- Правильно. Правильно, молодець. Алкоголь проблем не вирішує... тоді давай я тебе з кимось познайомлю. У

моєї Олі є така подруга ммм... дев'яносто - шістдесят-дев'яносто, все при ній і...

Ігор давай махнемо у бар,

З останніх сил піднімаюся, сідаю нозара і кидаю на нього такий погляд, що він відразу зрозуміло

підіймає руки долонями до мене наче здається.

-

- Тоді залишається останній метод робота. стискане плечима той. - Ти ж не покинеш компанію

напризволяще, подумай про людей, ти не маєш права все отак кинути. Ти несеш відповідальність за

корпорацiю, людей. Двірником і то тепер важко влаштуватися. А куди йти нашим спецам? До конкурентів? 1

все через що, через якусь дівицю на яку ти слюнi пускаєш?

В мене вже починає око сiпатися від його монологу, тому встаю щоб піти у ванну.

ЧИТАТИ ТУТ

3. Щира подяка всім за підтримку моїх конкурсних робіт))). Знаю, це не зовсім роман, але я сподіваюся вам сподобалося.

Хто ще не читав — запрошую!

 Буду вдячна за відверті відгуки під книгами!

ДРУГИЙ ШАНС

Анотація до книги "Другий шанс"

— Привіт, бовдуре! — кривлюсь від свого ж голосу. Заглядаю на двері, але там порожньо. Думав, може син припхався, знову грошей жебрати. — Та тут я, — знову повторюється.

— Де тут! Чорти б тебе вхопили! — В мене тут один рух десять хвилин — ціле спортивне мистецтво, а він в піжмурки грає.

— Подивися на екран.

Копія мене сміється з монітора комп’ютера, тільки на років сорок молодший!

Що потрібно самотньому чоловіку в сімдесят? Правильно, тільки другий шанс!

І звісно якщо вам цікаво трішки зазирнути в душу Автору онлайн !

Автор Online

Анотація до книги "Автор Online"

Ігри, журнали, книги й навіть знайомства — все онлайн. Кому що. Але для мене найголовніше — писати. Вкладати в розповідь реальність, фантазії та вигадки. Коли знайшов платформу для публікації творів, я ніби почав дихати заново. Фідбек від читачів, спілкування з авторами. Але один лист від адміністрації змінив все…

І наостанок хочу побажати вам гарного та мирного дня!

Для тих, хто дочитав до кінця)))

Службове замовлення         zyM-K904

                                  

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

Ваша Каміла