Кусь Одеси і ще дещо:)

Слава Україні:)

Добре, що в сучасному світі можна  дізнатися все, не виходячи з кабінету. Ну-у, майже. Олесі пощастило (або майже), що Костик швидко знайшов докази підміни. Ух, а тепер буде панькатися)))) Він вже пихтить, як паротяг, а що буде далі?

Правда, я все ж таки вирішила, поділитися з вами кількома фото готелю та краєвидів, що трішки відволіктися)))

(відділок показувати не буду)))) тільки мужніх та серйозних чоловіків у масках)))

Уявіть, що до вас у номер такі увірвалися? Щоб ви робили?:)

А наші дівчатка досить мужньо вистояли)))

Шматочок  моооря)))

І двері в…

 Катина просто ммммм)))

Це все поряд з  готелем “НЕМО”. 

Ще трішки фоток очима відпочивальників))

А книгу ви можете знайти ТУТ

 

Зовсім забула…

Запрошую вас до маленького оповідання про будні автора онлайн. Конкурсна, безкоштовна книга))) буду рада вашим відгукам. 

Уривок:

— З мене досить! — різко скидає все з полички у валізу. — Для тебе існує тільки той дурнуватий сайт і легендарна сага про вигаданих вампірів. А я? Як же я? — в очах немає ні краплі жалю, тільки впевненість.

— Маш, не перебільшуй.

Кидає в мене гнівним поглядом і продовжує збирати свої речі. Я стою, опершись на одвірок, спостерігаючи.

— Ось, бачиш? — впирає руки в боки. Кривить обличчя, ніби з’їла перець чилі. — Ти тупо стоїш. СТОЇШ! Навіть не спиняєш мене.

Вже переходить на підвищений тон, якого я терпіти не можу.

— Маш, ми це вже проходили, — відвертаю голову. Щоб дивитися на мою дівчину в такому стані, треба багато сил та енергії. Хоча, напевно, вона вже у статусі колишньої.

Може це й на краще. Відколи я почав публікувати свої фентезі романи, вона мені дихати не дає. 

Розірвати сам стосунки я не можу. Звичка — моя катастрофа. Мені важко змінювати речі, чи стосунки, я з тих людей, хто підтримує стабільність, мир та гармонійну атмосферу в повітрі.

— Що саме? Твої дурні романи? Які я вже задовбалася слухати перед сном, наче казку? Чи те, що ти зовсім на мене плюнув і почав жити своїм вигаданим світом?

Можливо я і справді надто вжився у роль вампіра, і забув про неї.

— Машунь, я ж пояснював: якщо Муз ловить за горло, я нічого не можу вдіяти. Тільки літати пальцями по клавіатурі, немов дракон над своїми володіннями. — Усміхаюся, уявляючи, як літаю над дивовижною країною.

— Ти хворий! — Злісно випалює. — Моя тобі порада — знайди собі психіатра, бо такими темпами скоро втратиш здоровий глузд! — Закриває валізу і додає: — Добре, що заміж за тебе не вийшла.

— Тобі й ніхто не пропонував! — в мене теж є межа терпіння. Маша, різко відкидає своє білосніжне довге волосся й, показавши мені непристойний жест, вибігає в коридор. Гучний ляскіт дверей і, нарешті, довгоочікувана тиша.

ЧИТАТИ ТУТ

Для найуважніших:

Олександра. Імперія Грому 

 NxhOlXOE

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

Ваша Каміла