Завершення книги. Запрошую до читання!

Вітаю, любі читачі й автори!

Вже за два дні виходить останній розділ моєї першої книги "Записки мандрівниці". Якщо любите читати завершені книги - щиро запрошую! Вже скоро можна починати))

Якщо Ви ще не знайомі з нею, то скажу, що це автобіографічна книга про подорожі Україною, здійснені у 2018-2020 рр. Тут розповідається історія про дослідження навколишнього світу, світу моєї Батьківщини і мої внутрішні зміни, породжені подорожами і пригодами. 

Книга для всіх, хто любить подорожувати або тільки мріє про це. Для всіх, хто любить Україну і тих, хто тільки починає відкривати для себе її красу. А також для тих, хто цікавиться  темою саморозвитку (у книзі наявні роздуми-спостереження, саморефлексія, висновки з подорожей та ін.).

Якщо вже читаєте, то щиро дякую за Ваш час та увагу! Прошу Вас поділитись враженнями від прочитаного, відзначити, що найбільше сподобалось, а що - ні. Буду вдячна за конструктивну критику!

Зараз хочу поділитись моїми улюбленими моментами в книзі (читайте: в подорожах). Запрошую і Вас до цього.

Це було круто! Сидіти на вершині гори, відчувати втому від зусиль і підйому, милуватись чудовим краєвидом і розуміти, що я зробила те, чого ще ніколи не було в моєму житті! Я піднялась в гори. Сама! Без будь-якої підготовки і досвіду. Невже таке можливо?! Радість, здивування і гордість змішались в єдине. Почуття мене переповнювали!..

Читати про першу подорож в Карпати.

«Поїхати на море в листопаді? А чому б ні?!», – подумала я і поїхала. Тоді не знала, що згодом це стане моєю маленькою традицією.

Про те, як виникла традиція їздити в Одесу в листопаді.

Вийшовши з електрички в Раденську, я спитала дорогу до пісків у дідуся, що йшов у тому ж напрямку. Уявіть собі моє збентеження, коли він мені відповів:

– То це ви сама до пісків? І не боїтесь?

Тобто? Що там? Чому маю боятись? Мабуть паніка, що відобразилась на моєму обличчі, змусила його пожалкувати про свої слова, бо він одразу взявся мене заспокоювати. Мовляв, пустеля геть і не пустеля, так, пісочок, та й по дорозі маєте добратись. Люди ж їздять. Ну, вирішила, то вже йду.

Мандрівка в українську пустелю.

Незручності в подорожах існують для того, щоб нагадувати про прості приємності, які губляться в повсякденному житті.

Прямо зараз, 21:53, 21.08, люблю цей світ.

Розповідь про мою найдовшу подорож.

Дякую за увагу! Бережіть себе!