Оновлення та приємний подарунок)))

Вітаю усіх красунь у цей спекотний день)

Сьогодні додала нову, свіженьку главу до книги 

Наречена для Святого

Палка, спокуслива історія, котра не дасть спокійно спати, поки не дочекаєтеся оновлення. 

Він святий чи корисливий? 

Анотація до книги "Наречена для Святого"

Щоб позбутися тиранії батька я пристаю на пропозицію руки й серця першого зустрічного. Він здається мені цілком гарним, тимчасовим вибором, поки я не переїжджаю до нього жити. Виявляється, наша зустріч не була випадковою, як і пропозиція вийти за нього. У цього чоловіка, з таким символічним прізвищем “Святий” на мене свої плани, і я для нього зовсім не тимчасова наречена. Йому байдуже на мої почуття, емоції, цілі та мрії. Він жадає використати мене лише, як річ, а потім забути. От тільки я не зможу вчинити, як він…  Не зможу забути...

Уривок:

— Скажи, дівчина, котрій хочеться радості та спокою, ти хочеш отримати усе це? 

Дещо ошелешено дивлюся на незнайомця. В синіх очах танцює ураган, немов він лише ззовні спокійний, а насправді в душі його зовсім інші емоції. 

— Чому ви вирішили, що у моєму житті немає цього? — сухо запитую.

Чоловік ледь помітно схиляється до мене. Його голос стає низьким, грудним, від чого тілом мчить тремтіння:

— Тому що ти Юліана Дика, і я знаю який твій батько. 

Налякано зазираю в чоловічі очі. Різко обертаюся до тата, але він зайнятий розмовою. Мама стоїть з ним, на губах усмішка, біле волосся, як і моє, викладене у високу зачіску. Братик тримається за мамину руку та терпить цей захід. Він знає, що буде потім, якщо поводитиметься погано. 

— Що ви знаєте? — мій голос звучить хрипло. 

— Ти, твій брат, твоя мама під його впливом. Налякані. Завжди слухняні, щоб татко не сердився. Під його гнітом. Під його владою. У клітці з золота. 

Чоловік каже все це твердо, рівно, як сухі факти, котрі викладають на папір. 

— Чому ви…

Він не дає мені договорити. Небезпечна усмішка торкається його губ. 

— Я можу звільнити тебе від цього, а потім маму та брата. Хочеш? 

Уривок з нової глави:

— Юліано, — напружено викарбовує, — він дав тобі щось, я бачив. 

Серце б'ється швидко-швидко. Якби воно було звіром у неволі, то зараз би жалібно заскавчало й заховалося у щілину, де б його ніхто не дістав. Ніколи. 

Навколо тихо. Дороги порожні. Літня тиша заполонила місто, але саме вона дисонує у цю мить й б'є по голові важким мовчанням. 

— Візитку, але я…

— Давай! — рикає.

Тремтячими руками беру клатч з авто, під схлипи Тимура дістаю візитку Влада й віддаю татові. Швидко кидаю погляд на маму. Її очі не відрізняються від братових, такі ж великі та повні страху. Вона повернулася до брата й тримає за ручку, все ще знаходячись у машині.

— Художник, — констатує факт Володимир Дикий. — Цікаво, і навіщо дав тобі візитку? — суворо запитує.

— Ми говорили про картину, — швидко відповідаю, — він запитав як би намалювала я, і…

— І ти вирішила, що комусь цікава думка такої недолугої, як ти? — насмішкувато. — Ти, Юліано, можеш лише задовольняти майбутнього чоловіка у ліжку й посміхатися, коли потрібно. Бери приклад з мами.

Подарунок: промокод до Еліта. Ти зруйнувала мене   q-Yud-1d

ПС. Щоб бути у курсі усіх новин, мати змогу спілкуватися ближче, пропоную приєднатися до соціальних мереж) Там зможете бачити візуал героїв, обрати прототипа, тощо)))

Фейсбук група   інстаграм

Все буде Україна!