Привіт, сьогодні хочу розказати вам одразу декілька важливих речей)) 

Почнемо з того, що я обіцяла трохи раніше))) Як ви памʼятаєте, моя співавторка Каміла тиждень тому створила пост "За лаштунками "Поверни мою душу"" і там трохи розказала про героїню Марту. 

Сьогодні ж я зроблю щось подібне, і розкажу про Руслана, якого більшість читачок хоче кхммм... ну в кращому випадку - засадити в тюрягу!))) ахаха)) 

Але спочатку про сам роман і те, як він писався. 

(картинка, якщо не видно, то поновіть сторінку)

Книга "Поверни мою душу" стала для мене справжнім викликом через декілька причин. 

По-перше, два технічних моменти, теперішній час та купа моїх "я".

Я писала в незвичному для себе теперішньому часі, це була перша моя книга, написана в ньому. Каміла постійно виправляла мене, коли я забувалась і все ж ставила минулий час, ото вона зі мною намучилась!))) Крім того, в технічному плані завдяки Камілі я змогла побачити ще один момент, який почала опрацьовувати в "Душі", і продовжила в наступних книгах: купу слова "я" в моїх текстах. 

За ці дві технічні штуки я дуже вдячна Камілі, завдяки ній, її правкам і цьому досвіду, я відчуваю, що стала писати краще в технічному плані. 

По-друге, тема вагітності. Чесно кажучи, я колись вже думала написати на неї, але не розуміла, що можна написати на цю тему на цілий роман. 

Знову ж таки, ідея книги прийшла до Каміли, а я якраз хотіла пописати в співавторстві, тож зірки зійшлись ахахахах))) Я була впевнена, що раз вже Каміла хоче писати на таку тему, то разом із нею в мене має вийти =))

По-третє, весь роман зосереджений на емоціях і стосунках героїв, коли я звикла писати не менш ніж пів тексту саме про особистісний та карʼєрний розвиток.

Мої читачі знають, що в мене на роман може бути всього два поцілунки, герої по пів книги окремо і думають тільки про карʼєру, досягають своїх цілей, і тільки потім знов сходяться (таке відбувається в моїх романах "Зіграй мою наречену", "Зіграй мою наречену. Наречена для боса", "Така собі мільйонерка", "Барбі", "Служниця", "ВІЛ. Моя боротьба", "Мій дегустатор" та ін.). 

А тут бац... І майже нічого про карʼєру =)) Аххахах))) 

Зато, скоріш за все, наразі це найемоційнійший роман з усіх, написаних за моєю участю. 

А тепер трохи про мого персонажа Руслана,

якого зненавиділа більшість читачок =) 

Руслан - не принц на білому коні.

Він знає, чого хоче і досягає цього своєю наполегливістю і терплячістю, навіть якщо деякі його бажання не збігаються з вашими розуміннями "моральності та правильності". За це вважаю його доволі реалістичним персонажем.

Руслан робить так, як буде краще йому, він егоцентрист. 

Він може все різко переграти, якщо треба, змінити свою думку і плани, навіть образити близьких, якщо вважає, що "так буде правильно". Його "правильно" для нього вище за будь-які інші. Знову ж таки, ця його риса робить його реалістичним. 

В Руслана точно краще не закохуватись, однак він - хороший батько. 

Його діти для нього - все. Він морально дорослішає саме тоді, коли в нього зʼявляються діти. Заради них він реально піде на будь-що. І це доводиться в романі не один раз. 

Багато читачок також ненавидять Соню, але я вважаю, що саме Соня мала найбільше моральне зростання за період, який проходить в книзі. 

З невпевненої в собі(хоч і дуже красивої) і злегка істеричної, ревнивої жінки, вона перетворюється на хорошу матір, і навіть приймає чужу дитину, як рідну. Те, як Соня переживає за Анічку, як щиро вона її любить, не зважаючи на те, що це "дитина, яку її чоловік нагуляв на стороні", показує Соню як дуже хорошу матір. 

Тут читачки почнуть кричати в коментах, що Соня - співучасниця, і їм обом треба до тюрми ахахахх))) Дякую вам за ваші емоції.

Але Соня дійсно робить для Ані абсолютно все, і я пишаюсь зростанням цього персонажа від початку книги і до самого кінця. 

Я взагалі дуже люблю писати про абсолютно різних та неідеальних персонажів, особливо в співавторстві. І до речі, буквально позавчора в нас з Марʼяною Долею почалась викладка роману "Він тебе програв. Ти тепер моя", де персонаж так само, як і в "Душі" - далеко не ідеальний...) Якщо ще не читали чи не бачили - запрошую додати книгу до бібліотеки, там будуть щоденні оновлення) 

А Камілі я дуже вдячна, це був дуже цікавий досвід, дякую!

Почитати "Поверни мою душу" можна тут.

А в коментарях до цього блогу читачі можуть вже кидати тапками ахахх))