Нарешті бажання обох здійснилися
Що відчуває викладачка, яка цілий рік стримувала в серці кохання до студента? Щастя, звісно ж…
Новий розділ уже на сайті!
Уривочок:
"Асю розбудив телефонний дзвінок, що лунав десь з коридору. Вона розплющила очі, не розуміючи, хто змінив їй рингтон. Але відчувши на собі дещо важку чоловічу руку одразу ж згадала минулу ніч й усміхнулася, дивлячись на Андрія, що досі мирно спав. В тілі приємно жевріло щастя, а шкіра аж вібрувала від пережитої ночі.
Глянула на годинник, що стояв біля ліжка й зрозуміла, що пора вставати та збиратися на роботу. Будити хлопця не збиралася, однак щойно спробувала обережно зняти з себе його руку, як Андрій заворушився, швидко притиснув Асю до себе та навіть поклав голову на її плече, цьомнувши ніжно шию.
– Ні, не пущу, – сказав сонним голосом, не розплющуючи очей. До чого ж це виявилося приємним!
– Але мені на роботу, – спробувала вирватися, всупереч своєму бажанню.
– Мені байдуже. Напиши, що ти захворіла..."
Якщо ви ще досі не приєдналися, то можете це зробити, клікнувши ТУТ!
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО, дякую за творіння! Але ж матуся Андрієва, ще та виразка. Про те молодець, не розгубився, все віддав ( тобто Ви, бо керуєте подіями саме Ви) чекаю продовження!
Оля Пасічник, Віддав, бо хоче жити своїм життям, а не за маминою вказівкою. Тепер пробуватиме самостійне життя, без таткового гаманця. Побачимо, що з цього вийде.))) Дякую, що читаєте та коментуєте!❤
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати