Відьмина служба підтримки. Новий розділ.

Виклала ще один розділ) Приємного прочитання) Надіюсь, вам подобається. Гарного вечора)

Пішла читати

"— Ель...? - прошурхотів винувато диван, який нарешті зважився подати голос. Мабуть, вчорашня лекція пішла на користь. - А чому ти й мене не заткнула вчора своїм заклинанням?

— А що, хотів би перетворитися на німий і похмурий шматок дерева? - хмикнула, ховаючи помитий посуд на місце і сідаючи в крісло, щоб попити чай.

— Ні, не хотів. Просто цікаво.

— Іноді мені хочеться поговорити зі спокійною, розумною істотою, яка розуміє весь тягар мого життя. З усіх тих, що ожили, ти виявився найбільш адекватним і тихим. Та й тягти сюди чужу барбекю стійку чи міський фонтан було б важко.

— А ти гарна... — промовив з сумом мій єдиний співрозмовник, трохи опускаючи сидіння. - Була б ти якоюсь софою або на крайній випадок кріслом, я б з тобою дружив. Пружинки на місці всі, та й вигляд непоганий.

— Ах ти, збоченець! - розсміялася я, розуміючи, про який вид може говорити диван. І головне, нічого йому не скажеш за це! - Знайшов на що дивитись! Все, більше клієнтів не саджу на тебе.

— А на що мені ще дивитися? Все моє життя - це суцільні дупи. Різниця тільки в розмірах та вазі. "