Остання знижка на "До біса моду!"

Вітаю, любі)
Отже, історія Андрія та Мішель поступово наближається до завершення. Ще зовсім трошки, і вовченя зрозуміє, що дружити з Дольським точно не вийде. 

Хочете дізнатися, що буде далі, та що оберуть трейсери? ТОді не гайте часу й скористайтеся знижкою, яка діятиме в останній день весни.

А поки ось вам смачненький кусь)

- Моя Мішель, - задоволено мовив і зарився носом у її волосся. Це дійсно була вона - гостра на язик дівчинка, у яку він закохався, наче малолітній школяр. Його мале ікласте вовченя, якому готовий був пробачити будь-що. Вона повернулася, попри всі негаразди - вона повернулася! Не факт, що до нього, але Міша знову стала такою ж, як і колись. Отже, він не дарма ризикнув їхніми стосунками й побив того покидька. Навіть якщо сьогодні захоче сказати йому, який він ідіот, що тоді вчинив так – знайде спосіб довести, що вона помиляється. Але зараз про це не варто думати – хотілося насолоджуватися цією миттю й все.

- Андрію, відпусти, - попросила вже іншим тоном, наче і їй було важко залишатися байдужою до його близькості.

- Не хочу, - зізнався, ще міцніше притискаючи до себе. – Мішо, я так скучив за тобою – словами й не передати. Давай підемо звідси, будь ласка, не хочу тебе ні з ким ділити, - коли промовляв це, випадково торкнувся мочки її вуха габами й відчув, як вона різко втягла повітря й напружилася всім тілом.

«Отже, це гра не в одні ворота», - від розуміння цього в грудях стало тепло. Виходить, вона реагує на їхню близькість так само, як і він, тільки удає байдужість значно краще. І це не єдина приємна новина – якби й досі злилася, то не дозволила б йому навіть секунди простояти так з нею поруч.

- Чи пропонуєш мені вчинити, як і кілька годин тому – просто закинути на плече й забрати звідси, наче я якийсь варвар? - тепер вже навмисно шепотів їй це на вухо, обпалюючи своїм диханням. Тим часом руки нахабно ковзнули під майку й торкнулися живота. Її тіло тремтіло від його дотиків, і Міша несвідомо відкинула голову назад, підставляючи шию його губам. Пальці повільно поповзли вгору, але дівчина раптом притисла його руку своєю долонею.

- Годі Андрію – ти забуваєшся, - сказала так, наче змушуючи себе через силу вимовляти кожне слово. – До того ж ти і є варвар.

- Ти так і не відповіла, - хрипко засміявся й легко стис зубами мочку вуха. Чи то стогін, чи то зойк зірвалися з її вуст, і Андрій провів носом по її шиї. Дідько, ця стриманість його вбиває!

А, ну й ще від мене маленький бонус 
Спаринг за любов - w7ieRLWN