Тримаюсь та пишу завдяки спогадам...

Площа Ринок. Дерибасівська. Хрещатик...
Як мені бракує цих вулиць! Цих міст. 
Бракує атмосферного Львова, харизматичної Одеси, метушливого Києва. А ще мальовничого Тернополя. Відкритого Дніпра. Величного Харкова.
В такі вечори я постійно повертаюсь спогадами в дні, коли приїздила до тих міст, безтурботно, весело... і безпечно. Та їхала додому, залишаючи про проведений там час яскраві та теплі спогади.
Зараз ці спогади допомагають мені. Коли я пишу легку, веселу та милу книжку Вдамо кохання, події якої відбуваються десь там, в світлому майбутньому - в уже розквітлій після нашої перемоги Україні, про яку я так мрію...

А як ви тримаєтесь?