Тримаюсь та пишу завдяки спогадам...

Площа Ринок. Дерибасівська. Хрещатик...
Як мені бракує цих вулиць! Цих міст. 
Бракує атмосферного Львова, харизматичної Одеси, метушливого Києва. А ще мальовничого Тернополя. Відкритого Дніпра. Величного Харкова.
В такі вечори я постійно повертаюсь спогадами в дні, коли приїздила до тих міст, безтурботно, весело... і безпечно. Та їхала додому, залишаючи про проведений там час яскраві та теплі спогади.
Зараз ці спогади допомагають мені. Коли я пишу легку, веселу та милу книжку Вдамо кохання, події якої відбуваються десь там, в світлому майбутньому - в уже розквітлій після нашої перемоги Україні, про яку я так мрію...

А як ви тримаєтесь?

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Михайло Флегонт
29.05.2022, 09:44:34

Іноді варто викласти свої емоції на папір. Зрештою це розгружає)

Показати 19 відповідей
Алісія Сайфер
31.05.2022, 13:47:46

Михайло Флегонт, Ну декому так, треба більше часу...

avatar
Світлана Фецич
29.05.2022, 07:19:38

Гарно сказано про книжковий допінг! Я теж рятуюся від депресії читанням.

Алісія Сайфер
29.05.2022, 21:55:39

Світлана Фецич, Так, читання - наше все!

avatar
Бухова Оксана
29.05.2022, 03:30:47

Я на постійному книжковому допінгу)

Алісія Сайфер
29.05.2022, 03:54:40

Бухова Оксана, Так, він теж трохи допомагає)) То читаю сама, то пишу своє))

Інші блоги
Побачення №3!
Побачення №3 підготувало для Яни варення, смачну домашню вечерю і гіперопікаючу матусю її чергової пари.? — Ой, в мене ж для тебе є подарунок! — спохопився раптом Михайло і поліз у пакет. Я тільки зараз помітила,
Зворотний відлік на коліях
Замість того, щоб тікати з міста, вони повертаються в його саме серце. Це крок відчаю. Поки вони пробиралися підземними комунікаціями в бік Головного залізничного вокзалу, атмосфера в групі змінилася. Тепер вони не просто
Нова історія про Марісе й Каена!
Друзі, запрошую до моєї новинки "Істинна Альфи. Турнір Трисвіту"! Тут ви знову зустрінетесь з улюбленими героями та дізнаєтесь про їх подальші пригоди! Студентка Академії Трисвіту Марісе, врятувавши свого коханого
А тепер відверто...
Мабуть я більше пишу цей допис для себе ніж для Вас, але я відчуваю, що мушу це зробити. Мушу зізнатися. Виговориться. Можливо тоді мені стане трохи легше. Тут на Букнеті я багато разів зустрічав дописи про любов людей до
Треба покарати?
Нарешті Габріас з’являється. З розбитою губою та синцем під оком… Вигляд у нього такий, ніби він щойно програв сутичку з розлюченим звіром. Або поспілкувався з моєю Рудою… — І хто це тебе так? — цікавлюся,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше