Тримаюсь та пишу завдяки спогадам...

Площа Ринок. Дерибасівська. Хрещатик...
Як мені бракує цих вулиць! Цих міст. 
Бракує атмосферного Львова, харизматичної Одеси, метушливого Києва. А ще мальовничого Тернополя. Відкритого Дніпра. Величного Харкова.
В такі вечори я постійно повертаюсь спогадами в дні, коли приїздила до тих міст, безтурботно, весело... і безпечно. Та їхала додому, залишаючи про проведений там час яскраві та теплі спогади.
Зараз ці спогади допомагають мені. Коли я пишу легку, веселу та милу книжку Вдамо кохання, події якої відбуваються десь там, в світлому майбутньому - в уже розквітлій після нашої перемоги Україні, про яку я так мрію...

А як ви тримаєтесь?

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Михайло Флегонт
29.05.2022, 09:44:34

Іноді варто викласти свої емоції на папір. Зрештою це розгружає)

Показати 19 відповідей
Алісія Сайфер
31.05.2022, 13:47:46

Михайло Флегонт, Ну декому так, треба більше часу...

avatar
Світлана Фецич
29.05.2022, 07:19:38

Гарно сказано про книжковий допінг! Я теж рятуюся від депресії читанням.

Алісія Сайфер
29.05.2022, 21:55:39

Світлана Фецич, Так, читання - наше все!

avatar
Бухова Оксана
29.05.2022, 03:30:47

Я на постійному книжковому допінгу)

Алісія Сайфер
29.05.2022, 03:54:40

Бухова Оксана, Так, він теж трохи допомагає)) То читаю сама, то пишу своє))

Інші блоги
А коли автор перестає бути початківцем?☺️✍
А після скількох написаних книг ви перестали вважати себе початківцями? Останнім часом я все частіше думаю про це. Я сама поки що вважаю себе авторкою-початківицею. Ще багато вчуся, помиляюся, набиваю власні ґулі,
передплата на вагітну від колишнього)
Друзі, сьогодні Еліс передплату на роман "ВАГІТНА ВІД КОЛИШНЬОГО"! В перші дні ціна буде мінімальною, згодом вона зросте, тож купуйте прямо зараз і не розлучайтеся з героями! Анотація до книги "Вагітна від
візуал
До сьогоднішнього розділу книги Щоденник служниці "Люсіль взялась до роботи, звично, думаючи все про одне й те саме. На одній полиці книги стояли трохи нерівно, і вона дістала їх, помітила, що в одній чи то
Відстали від життя, чи таки ні?
Те, що Ніка сходила до клубу, дало свої результати — донька познайомилася з хлопцем — Вадимом. Я не стежив за нею спеціально. Чесно! Вона сама мені розповіла про нього… Одразу ж довідуюся: Вадим Орліченко, 30 років.
☠️ Монстри – це не монстри. ☠️
Монстри – це люди, які втратили людську подобу. Моя книга не про те, чому вони такими стали… Це дослідження лише виведе нас на нещадне приречення людства на самознищення. Моя книга про дітей монстрів. Це ПТСР, який
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше