Додано
29.05.22 03:08:08
Тримаюсь та пишу завдяки спогадам...
Площа Ринок. Дерибасівська. Хрещатик...
Як мені бракує цих вулиць! Цих міст.
Бракує атмосферного Львова, харизматичної Одеси, метушливого Києва. А ще мальовничого Тернополя. Відкритого Дніпра. Величного Харкова.
В такі вечори я постійно повертаюсь спогадами в дні, коли приїздила до тих міст, безтурботно, весело... і безпечно. Та їхала додому, залишаючи про проведений там час яскраві та теплі спогади.
Зараз ці спогади допомагають мені. Коли я пишу легку, веселу та милу книжку Вдамо кохання, події якої відбуваються десь там, в світлому майбутньому - в уже розквітлій після нашої перемоги Україні, про яку я так мрію...
А як ви тримаєтесь?

Алісія Сайфер
369
відслідковують
Інші блоги
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІноді варто викласти свої емоції на папір. Зрештою це розгружає)
Михайло Флегонт, Ну декому так, треба більше часу...
Гарно сказано про книжковий допінг! Я теж рятуюся від депресії читанням.
Світлана Фецич, Так, читання - наше все!
Я на постійному книжковому допінгу)
Бухова Оксана, Так, він теж трохи допомагає)) То читаю сама, то пишу своє))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати