Додано
29.05.22 03:08:08
Тримаюсь та пишу завдяки спогадам...
Площа Ринок. Дерибасівська. Хрещатик...
Як мені бракує цих вулиць! Цих міст.
Бракує атмосферного Львова, харизматичної Одеси, метушливого Києва. А ще мальовничого Тернополя. Відкритого Дніпра. Величного Харкова.
В такі вечори я постійно повертаюсь спогадами в дні, коли приїздила до тих міст, безтурботно, весело... і безпечно. Та їхала додому, залишаючи про проведений там час яскраві та теплі спогади.
Зараз ці спогади допомагають мені. Коли я пишу легку, веселу та милу книжку Вдамо кохання, події якої відбуваються десь там, в світлому майбутньому - в уже розквітлій після нашої перемоги Україні, про яку я так мрію...
А як ви тримаєтесь?
4 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІноді варто викласти свої емоції на папір. Зрештою це розгружає)
Михайло Флегонт, Ну декому так, треба більше часу...
До нас приїхало багато дітей з окупованих територій, яким потрібна допомога психологів, тож для мене знайшлася робота. Під час повітряних тривог, в укритті, читаю книги, завершую роботу над власними романами. Так швидко минули три місяці. Живемо вірою в ЗСУ та сподіванням на перемогу (ɔ◔‿◔)ɔ ♥
Гарно сказано про книжковий допінг! Я теж рятуюся від депресії читанням.
Світлана Фецич, Так, читання - наше все!
Я на постійному книжковому допінгу)
Бухова Оксана, Так, він теж трохи допомагає)) То читаю сама, то пишу своє))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати