Вітаю любі читачі та колеги!
Це моя вже третя дитина, але не менш люба. Адже саме ця книга для мене особлива. Тому що Настя (головна героїня книги) для мене незнайома. Ні, я знаю її біографію, знаю її думки, але мені не близький її погляд на речі.
І в цьому велика відмінність від інших книг. Головним героїням книг
"Хто я для тебе" та
"Зустрінемось у сні" я передала деякі свої риси характеру і вони чудово вписались в їхнє життя. Обидві героїні мають мій гумор, мою любов до життя та до людей, а ще деяку легкість. Аня має більше, Женя трохи менше.
А от писати історію Насті (Різні: по той бік мережі) мені набагато складніше. Тому що іноді важко передбачити як вона буде чинити в деяких ситуаціях. Але через це набагато цікавіше. Мені набагато ближче по характеру її сестра Ярослава, але вона з'являється рідше.
Можливо хтось скаже: як напишеш, так і зробить, але насправді це працює трохи по іншому. Я створюю початкові умови, а герої діють відповідно до свого характеру. І якщо я пишу "свій" погляд на справи, а він не відповідає героям - доводиться переписувати, тому що тоді втрачається особистість.
Моя комерційна частина підказує, що книга "не формат" і можливо не набере так багато читачів, як, наприклад "Хто я для тебе".
Але я обов'язково допишу історію двох сестер, тому ще цікаво і це новий виклик для мене. Хоч я й знаю, які випробування чекають головну героїню попереду і можу передбачити її реакцію, але остаточні рішення за нею)
Хоча це зовсім не означає, що я люблю Настю менше за інших.)
Вона справедлива, вона чесна з іншими та з собою, вона не засуджує людей, але не розуміє чому вони роблять не так, як вона звикла. Настя цінує свободу, але готова поступатися. А ще мене захоплює її дитяча цікавість до світу, яка поєднується зі сталевою силою волі.
А іноді мене дратує її позиція "кожному по заслугах". Вона безкомпромісна та принципова в роботі. Вона інша) зовсім не така як я і робить, що хоче)
Таке життя: герої керують автором)
А ще питання.
Автори, як ви даєте раду героям з незнайомим вам характером та мисленням?
Читачі, а ви читаєте книги, де головні герої не близькі вам по характеру?
3 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікаві думки)))
У письменництві є така штука: "Принцип позазнаходження". Це означає, що відокремлювати себе від героя потрібно завжди і повністю. Прямо в усіх деталях. Вони, звичайно, можуть бути до нас схожими. Можуть здаватися нам близькими. Проте вони окремі від нас люди з власними життями. Мені це і допомагає адекватно сприймати героїв, які не завжди чинять логічно для мене, чи незнайомо. Згадую, що мене запросили поспостерігати і описати це словами, а їх життя творять себе самі і мене у них не має бути. Тоді можна глянути на картину звіддаля. Побачити те, чого не бачить сам герой. Щось більше, ніж він усвідомлює. Бо завжди є щось більше.
Отаке "щось більше", що я можу упустити через надто особисте, і змушує просто передавати суть і ніяк не оцінювати героїв.
Тіа Кузь, Так, класні персонажі у цій книзі))
А як же "мадам Боварі - це я"? Ви описали типового вічного підлітка, до речі. Може згадати себе у тому віці й настрої? Тоді можна побачити, що б вас могло до чогось спонукати у наданих вами обставинах. І якщо нічого, то може треба міняти обставини, тобто сюжет ( у випадку, коли вам потрібний саме цей персонаж)?
Тіа Кузь, Звісно способів багато. І кожен автор додатково створює свій. Це просто два полюси - повне занурення й інтуїція й повна відстороненість і чітке планування.
Герої- ті ще нахаби, й не ми вирішуємо, що їм робити, хоча мало хто в це вірить)
А щодо того, як давати раду... як знайдеться відповідь-дай знати)))
Тіа Кузь, це крутеееезно)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати