Ксю зустрічає геніального скрипаля Діму, який насміхається з її кумедної цілі комусь щось довести, а Аліса зустрічає не менш геніального актора Руслана, який так само насміхається над дівчиною.

Однак Аліса, на відміну від Ксю, з самого початку націлена на свою творчість, на акторство, і займається цим дуже серйозно...)) В них зовсім різний рівень в своїх сферах на початок книг. Тим не менш тема тут висвітлена одна. 

Тож ці дві книги я поєднала в цикл "Творчість (не) проти кохання".

Буду рада новим читачам. Це дуже класні романи, одні з моїх улюблених. 

Історія Ксю буде завершена буквально за тиждень, історія Аліси викладена на 1|3, але глави викладаються щодня. Обидві історії безкоштовні в процесі, тож запрошую приєднатись. Сьогодні замість обкладинок та анотацій дам вам візуалізації та уривки з останніх глав цих книг.

"БІЛЬШЕ НІЖ ШОУ"

(тут є картинка, якщо не видно, то поновіть сторінку)

— Кава чи чай? — раптом швидко запитує він мене.

— Кава, — не задумуючись відповідаю я.

— З молоком чи без? — він продовжує бліцдопит, паралельно наповнюючи паперовий стаканчик кавою.

— З молоком, — я намагаюсь відповідати швидко; не хочу, щоб він думав, що я думаю про щось пов’язане з ним!

— З цукром чи з підсолоджувачем? — знов швидко запитує Руслан.

— З цукром.

— Зі Стасом чи зі мною?

— З тобою, — випалюю я, а потім буквально закриваю рота рукою. — Грати з тобою! — незрозуміло для чого починаю тараторити я. — Мені подобається з тобою грати!

— Тримай... — він простягає мені мою каву, задоволено усміхаючись.

(уривок з сьогоднішньої глави, читати далі в "Більше ніж шоу")

"ГРА КСЮ"

(тут є картинка, якщо не видно, то поновіть сторінку)

Очі в очі. Ми тонули одне в одному.

Хотілося податися вперед, хотілося плюнути на всі заборони й забобони...

Плюнути на всі домовленості й просто податися вперед, щоб відчути тепло улюблених губ.
Але я лише видихнув в її ледь прочинені губи та подався в сторону, до її щоки, прикриваючи очі.
По тілу пробігли мурашки.

Танути від дотику до когось, від простого дотику.... Це було чимось абсолютно новим для мене. Серце билося занадто сильно для такої, здавалося б, нічим не примітної й майже без підтексту сцени.

Я намагався переконати сам себе, що це просто рука на щоці, і нічого особливого, однак одночасно буквально затамовував подих.

Чому ж тоді я так гостро реагую?

(уривок з сьогоднішньої глави, читати далі в книзі "ГРА КСЮ")