Букнет і я ( частина третя)

Всім привіт! 

Я трохи затрималася з третьою частиною блогу, і все через свою роботу. Знаєте віршик: "Я люблю свою роботу, я прийду туди в суботу… від роботи дохнуть коні, ну, а я безсмертний поні!"

От зараз почуваю себе таким "поні", який незважаючи на те, чи сьогодні будень, чи вихідний, чи вечірній, чи ранковий час, чи я здорова, чи ледве жива, маю вести робочі пабліки. А справа це нервова і невдячна ( в тому плані,що людей, які мої дії, як адміна, критикують, значно більше ніж тих, хто дякує за роботу). В цьому плані письменництво мені подобається набагато більше. І якби вдавалося заробляти написанням книг хоча б стільки, скільки я маю зарплатні на основній посаді, я б не роздумуючи займалася тільки книгами. Дуже хочу щоб ця мрія стала дійсністю. Тоді б і я частіше радувала вас оновленнями і блогами.

Але поки що "маємо те, що маємо".

Отож, продовжу свої спогади про перші враження від Букнету. Здається, це було зовсім недавно, і водночас ці три роки — немов ціла вічність, за яку багато що змінилося. Але, думаю, головне лишилося незмінним ( і це не дивно, адже люди не дуже змінилися впродовж тисячоліть). Вони понад усе полюбляють історії. За час роботи в журналістиці ( а я пропрацювала там 17 років), зрозуміла: найкраще "заходять" читачам розповіді про життя звичайних людей, таких же, як і вони самі. Звичайно, є любителі почитати про американських мільйонерів, чи жителів якихось екзотичних куточків світу… Але все одно більшості людей подобаються оповідки про своїх сучасників. Це звичайні люди, які живуть рутинним, повсякденним життям. Але от у їхньому житті трапляється Щось. І це Щось кардинально міняє або повністю уклад їхнього життя, або їхній світогляд, переконання, змушує їх стати іншими, вдосконалюватися, долати перешкоди.

Тому я поряд із улюбленими жанрами фентезі та фантастики почала писати реальні історії. Серед них є як створені повністю на реальних подіях ( це більша частина збірки "Життя без коректур", "Повертатись погана прикмета", а також моя новинка "Світанок віку"), так і вигадані сюжети, проте в кожному з них є якісь вкраплення, епізоди, що відбувалися насправді, люди, списані з дійсно існуючих. 

Сьогодні хочу запропонувати вам одну із таких книг — роман "Служниця" написаний у співавторстві з Владою Холод. На цю книгу  сьогодні до 24.00 діє знижка 25 відсотків: https://booknet.com/uk/book/sluzhnicya-b367705

 Це історія кохання двох дуже різних людей, а також роздуми про те, як ми часто не розуміємо один одного і через те страждаємо.

Як писав індійський філософ Ошо: "Люди бояться великої музики, люди бояться великої поезії, люди бояться глибокої близькості. Їхні любовні романи - це просто гра "удар і втечи". Вони не йдуть глибоко в душу один одного, бо робити це страшно - тому що водойма душі іншого відіб'є тебе…"

"Служниця" — це вигадана історія, але насправді подібних стосунків є багато. Вона не тільки про кохання, але й про те, наскільки тендітним і крихким є наше щастя, як легко порушити усталене життя, знищити те, що вибудовувалося складно і великими зусиллями. В нинішній буремний час, я думаю, ця книга є актуальною. Хоч вона і не про війну, але про передвоєнні реалії, і починали ми її писати тоді, коли ще не думали, що може статися якесь лихо з нами, українцями. Проте зараз, перечитуючи написане, я відчула такий настрій, знаєте, як ото говорять, "тиша перед бурею". Коли, здається, тихо і світить сонце, але на обрії уже збираються темні хмари.

Завершували ми цю книгу вже навесні 2022 року, і фінал у ній залишився відкритим. Багато читачів запитують, чи буде продовження. Поки що ми не знаємо відповіді на це запитання.

Але в нашого з Владою творчого дуету продовження точно буде. 

Тому до нових зустрічей! 

Приємного вам читання і мирного неба!

Ваша М.Д.