Вітаю вас мої любі. Хочу виразити вам величезне дякую за увагу до моєї книги "На зло тобі. Ти будеш моєю 2". Завдяки вам вона знову у бестселерах. Дякую!!!!!

Хто ще не встиг зазирнути, запрошую.https://booknet.com/book/367871

А тепер про прекрасну новинку Наталії Ковган.

Неймовірно легка і прекрасна історія, яка не може лишити байдужим. 

Головний герой і перший красень в університеті може підкорити всі серця. Майже всі. Наталья не звертає уваги на залицяльника. Не приймає квітів і дає прямого відкоша. 

І ось, через три роки, вони зустрілися знову на вечері випускників. Проте тепер ще більше зачепила чоловіче его – не пам'ятає його. Такаж холодна і відсторонена, як і тоді. Стає зрозумілим, що шансів не було і тепер не буде, щоб ця світловолоса шатенка звернула свою увагу.

Все змінює невеличка прикрість. Тепер вони разом їдуть в автівці і ніч пройде в її квартирі. А далі ... Далі багато чого цікавого. Зайдіть і переконайтеся самі.https://booknet.com/uk/book/vesna-mogo-zhittya-b395188

Анотація:

Вийшовши з видавництва, Наталя наштовхнулася на натовп шанувальників та армію репортерів. Зупинилася, дивлячись байдужим поглядом.

- Це правда, що останню книгу ви написали, надихаючись першим коханням? - почулося зі сторони журналістів.

- Коли він вас покинув, припинили писати? - встряла активна репортерка.

- Ваш нинішній коханець надихає вас? - жадібні до сенсації «акули пера» не втрачали можливості дізнатися більше про талановиту авторку, яка писала справжні бестселери.

Наталя продовжуючи мовчати, перевела погляд на прихильників. Серед них побачила його…

Серце закалатало як безумне, на очах з’явилися сльози.

Кохання у книгах та кохання у житті - різні речі. Письменниця Наталія Камінська переконалася у цьому на власному досвіді.

Шматочок:

Наташа усміхнулася. Її вродливе обличчя у світлі ліхтарів виглядало прекрасним. Підвелася з лави та промовила:

- Підіймайся. Ходімо додому. 

- Тобто… - чоловік, здається, не повірив у те, що почув, - мені можна…

- Можна, - кивнула дівчина, - головне, що ти зробив висновки. 

Хлопець підхопив рюкзак та пішов поряд з Наталею. Узяв її за руку. Коли дівчина обернулася до нього та у її очах промайнуло здивування, поспіхом додав:

- Дозволь. Тільки це, присягаюся. 

Наталія кивнула, даючи згоду. Тримаючись за руки, вони пішли до парадного. На вулиці стало холодніше, тому хотілося, якомога швидше опинитися у теплій оселі.