Вітаю, любі, хочу подякувати всім читачам, які підтримують нашу з Камілою передплату на книгу "Поверни мою душу". Ціну ми поставили мінімальну, розуміючи, як зараз всім важко. Власне, я збираюсь усе, що зароблю з цієї книги за передплату, відправити на ЗСУ, чек про відправлення прикладу в блог, коли отримаю виплату останню і книга буде завершена. 

Тому якщо ви хочете зробити вклад в нашу спільну перемогу, і ще паралельно почитати нашу з Камілою книгу - запрошую. Зараз ви можете зробити це все одночасно. Я вважаю, що кожен вклад важливий. Будь-який океан все одно складається з крапель, окремо вони слабкі і малі, а разом - сила. 

Слава Україні!

Ну і додам вам взагалі про що ця книга, якщо ще не читали. 

Анотація до книги "Поверни мою душу"

Я завжди мріяла про успішну кар'єру, коханого чоловіка і велику родину. Зустрівши кохання зрозуміла, що це назавжди – серцю не накажеш розлюбити. Ми потонули в почуттях і зовсім скоро доведеться розплачуватися за щастя. Я зможу все перебороти, пережити завдяки моїй малесенькій донечці.

Я завжди думав, що в моєму житті вже все вирішено: у мене була дівчина, ми очікували на дитину і збиралися одружитися. Але зустрівши справжнє кохання зрозумів, що не хочу просто пливти за течією і жити за звичкою. Я тонув у очах коханої, тонув у почуттях до неї й вже готовий був покинути старе життя заради нового і щасливого, однак доля вирішує інакше. Я зможу жити з некоханою, якщо це заради дитини, моєї крихітки. Я зможу, правда?
Оновлення через день
ХЕ
 

ЦИТАТА

— Що ти знаєш? – повертаюся до Руслана. Зустрічаю погляд блакитних очей, які так довго намагаюся забути. – Де вона, де моя донечка? – хапаю за лацкани дорогого пальта.
— Поговорімо в спокійнішому місці, — спокійно відповідає.
В погляді кружляє зневага та образа. Але страху там немає…
— Краще повернутися додому, — кидає пропозицію Кирило.
— Так. Так буде краще, — відходить в бік пропускаючи нас вперед.
— Кажи, що знаєш, — майже кричу.
Руслан не реагує. Спокійно присідає поруч окутуючи мене з ніг до голови в запах його парфумів.
— … тому я вирішив просто забрати дитину, — закінчує розповідь з відкритою ненавистю поглядаючи на Кирила. – Я знав, що суд не забере Анічку в тебе, але тоді я був занадто злий, щоб придумати щось інше.
Світ рухнув. Вибухнув, провалився в темну прірву забираючи все людське, що було всередині.

 

 Запрошую приєднатись до історії! Слава Україні!
 Також запрошую в мій НОВОНАРОДЖЕНИЙ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ, мій АВТОРСЬКИЙ ІНСТАГРАМ та до ТВОРЧОЇ СТОРІНКИ ФЕЙСБУК. (всі сині написи кликабельні) Там ви знайдете дуже багато корисного і цікавого, а також подарунки ;)