Чи є позитивна динаміка?

https://booknet.com/uk/book/zakohatisya-na-zlo-b392793  ЗАКОХАТИСЯ НА ЗЛО. Анонс до нового розділу: "Чи є позитивна динаміка?" - обережно питає бос сердиту підлеглу про свої проблеми на роботі. Та є. На роботі все уже налагоджується. А як особистим?

Ну десь так:

"От і поговорили. Як вона це робить? Все ввічливо, а почуваюся, наче образив дитину. А що, треба будо міндальничати й лізти головою у пастку? Це життя, дитттинко. От ти точно не розпитувала нікого, коли мало не з випускного заміж вискочила. Думала, він хороший, а він он який. І що тепер?

Тепер мовчиш і дивишся на дорогу. А дивитись треба на себе. Он що з собою зробила. Відмінниці - вони всі такі. Як не вищий бал і почесна грамота, так уже ніби й велика життєва поразка. Тобі радіти треба, що знову вільна, і все попереду.

А вона на дієтах сидить. Думає, як перетвориться на ходячий скелет, одразу всі збіжаться заміж кликати?

Ці дівки дурнуваті якісь. Тільки що життя її приклало мордою об асфальт, а воно знову в те заміжжя лізе. І куди дивиться - на іноземців, що комплімент зробили. Волни сьогодні тут, а завтра вдома біля дружини й дітей. А я тут і сьогодні, і завжди. Так на мене подивитись не хоче. Дурні принципи. Ну може мій пікап був трохи прямолінійний, хто б сперечався з очевидним, а я не буду. На відпочинку ніколи романтику вмикати. Озирнутися не встигнеш, а вона вже додому їде. До законного.

Як зараз бачу - вона іде по перону, спина така пряма, ніби списа проковтнула. Несе себе чоловікові, наче квітку в росі. Бо тут пікапер хамло, а вдома інтелігентний і вірний - ха - законний чоловік.

А Кропив'янський, виходить, до тебе тонко підійшов, і ти тепер дуже щаслива? Та отож.

Зате я чесний. Побачив - схотів - сказав.

А тепер уже що. Нічого уже тепер. Женитись я точно не збираюся найближчим часом. І не сватай мені ту Яну. Бо буде мені, як зараз Кропив'янському. Щоб з'явитися в пристойному товаристві, треба Яночці ротика скотчем заклеювати й дрескод кардинально рихтувати. А то теж за ескортницю сприймуть. Найдешевшу.

Ні й ще раз ні. Ніяких Ян. Я сказав."

Дякую за нові підписки й теплу підтримку, друзі. Зараз це найважливіше з відчуттів - що ти не один, що поруч люди, які з тобою на одній хвилі

https://booknet.com/uk/book/zakohatisya-na-zlo-b392793

Арт до коментарів

Олена Пашинська 05.05.2022, 13:06:58

Хочу такий розбір про Лідію... Можна?

Юлія Чупило 05.05.2022, 12:23:21

зачиталася я, набрала розгону аж три розділи і ... облом... ну тобто 'далі буде'...))(( а хочеться їхати з ними.. їхати, їхати, говорити, мовчати, вчитись, звільнятись, миритись, премію з рук в руки перекидати, втягнутись, зростися, по дорозі батьків підібрати... Ооо, батьки Лідії, то окрема тема! за якою особливо вболіваю, і надіюсь на такий ну дуже хепі хепіенд... ну може вони трохи в джуманджі загралися і після наступного рівня повернуться.... ну хоч трошки най поживе в мені така надія...! дякую, наш хороший, за емоції, роздуми, надії... :-*** обіймаю, все буде Україна...!!!

Звісно можна й треба.

Ми уже бачили цю дівчину у розпачі, бачили в щасливому невіданні на курорті. Бачили фурією, що жадає помсти для кривдника.

В наступному розділі побачимо в стані, коли реальність стукає у двері й дуже рекомендує дівчинці добре пам'ятати батькові слова, але перестати поводитись так, наче вона може в будь-яку мить опинитися у батьків на ручках і скинути на них свої турботи. Дуже хочеться звісно, але не вийде.

До речі дехто поруч намагається допомогти. Невміло і нетактовно. Але ж постійно. 

То може не треба бути йому сіллю в оці?

Ну а як же тоді помста, це ж святе  ( насправді ні, але Лідія поки що в цьому впевнена)